Xreferat.com » Рефераты по менеджменту » Аналіз стратегічного менеджменту на підприємстві

Аналіз стратегічного менеджменту на підприємстві

Міністерство освіти та науки України

Житомирський державний технологічний університет

Кафедра менеджменту

Контрольна робота

з курсу: "Стратегічний менеджмент"

Варіант № 5 (5; 5,20; 5)

Виконала: студентка V курсу

групи ЗМО-10 м

Карпінська Н. В.

зал. книжка № 20107126

Перевірив:

Фіщук Олександр Леонідович

Житомир

2010


Зміст

Завдання 1. Наведіть визначення 5 термінів з поданого переліку. 3

Завдання 2. Розкрийте зміст питань (по 2 кожному студентові) 4

Завдання 3. Ситуаційне завдання 5 – Виробництво продукції легкої промисловості 11

Список використаної літератури. 17


Завдання 1. Наведіть визначення 5 термінів з поданого переліку

Корпоративна стратегія –– стратегія багатогалузевої організації. Її ще називають загальною або портфельною, тому що вона визначає рівень і характер інвестицій організації, обсяги вкладення капіталу, тобто формує певний склад і структуру інвестиційного портфеля організації. Виділяють такі види корпоративної стратегії: стратегія стабільності (різновид стратегія виживання), стратегія росту (концентрованого росту, інтегрованого росту, диверсифікованого росту), стратегія скорочення, комбінована стратегія. Відповідальними за розроблення цієї стратегії є керівники вищого рівня, а кінцеві рішення ухвалює рада директорів (правління).

Бізнесова стратегія –– ще називають конкурентною; являє собою стратегію поведінки підприємства в конкурентному середовищі, тобто план його активних дій для досягнення ринкового успіху й одержання конкурентної переваги над іншими фірмами. Запропоновані М. Портером загальні конкурентні стратегії мають універсальний характер. Відповідно до його теорії виділяється три основних конкурентних стратегії: лідерство в зниженні витрат, стратегія диференціації продукту або послуги, стратегія зосередження (фокусування). Коли організація спеціалізується на одному виді діяльності, бізнес стратегія формується як частина корпоративної. Якщо організація має кілька підрозділів для кожного з них формується конкретна бізнес стратегія. Розробляють стратегію генеральні директори чи керівники підрозділів.

Маркетингові стратегії –– (різновид функціональних стратегій) стратегія, спрямована на визначення і врахування вимог зовнішнього середовища (передусім споживачів) до діяльності організації, у якій знаходить вираз певне поєднання окремих складових маркетингового комплексу (marketing mix). ЇЇ вважають ключовою у стратегічному плануванні, вона дає змогу врахувати вимоги ринку до продукції, що випускає чи може випускати фірма. При її визначенні керівництво вирішує який бізнес продовжувати, який бізнес припинити, до якого бізнесу перейти.

Регіональна структура –– різновид дивізійної структури; одна із структур, що використовується в стратегічному управлінні. За Г. Мінцбергом, є об’єднанням квазіавтономних підрозділів, створених за ознакою "географічний регіон", підпорядкованих централізованому органу управління. Відповідальність за діяльність компанії розподіляється між самостійними регіональними підрозділами. Ці підрозділи координують діяльність дочірніх збутових і виробничих компаній у своєму регіоні за всіма видами продукції, дотримуючись вказівок вищого керівництва та центральних служб.

Матрична структура –– (поєднує лінійну і програмно-цільову) одна зі структур, що застосовується у стратегічному управлінні (у ході розробки стратегій, нових продуктів, диверсифікації виробництва, нових програм). Головною характеристикою та структуроутворюючим елементом є мета, спосіб досягнення якої має визначити та здійснити цільова група. Найчастіше така група складається з фахівців різних спеціальностей, що дає змогу комплексно підходити до вирішення питань. Вона відображає два напрямки керівництва –– вертикальний (управління структурними підрозділами) і горизонтальний (управління окремими проектами). Існує розподіл прав менеджерів, що здійснюють управління підрозділами (виробництво, конструювання, НДР..) та менеджерів, які керують виконанням проекту (проект 1, проект 2…).

Завдання 2. Розкрийте зміст питань (по 2 кожному студентові)

Структурування бізнес-середовища організації.

Бізнес-середовище підприємства являє собою сукупність активно діючих суб'єктів і сил, що знаходяться поза сферою безпосереднього контролю з боку керівництва підприємства і можуть впливати на його стратегію.

Відносини підприємства з бізнес-середовищем дуже динамічні, та в практиці його роботи не буває моментів, коли це середовище статичне. Тому ситуація на підприємстві постійно змінюється. Звідси, кожне підприємство потребує оцінки того, які зміни у зовнішньому середовищі чекають його в майбутньому.

Аналіз бізнес-середовища являє собою процес, за допомогою якого керівництво встановлює, оцінює та контролює зовнішні у відношенні до організації фактори, щоб визначати можливості та загрози для її діяльності.

За своїм змістом аналіз зовнішнього середовища передбачає дослідження за такими рівнями:

мезо — безпосереднє оточення

макросередовище — опосередковане оточення;

Структурування мезосередовища підприємства дозволяє виділити такі об'єкти аналізу:

продукція підприємства;

ринок, на якому функціонує підприємство;

споживачі;

конкуренти.

В свою чергу, макросередовище складається з набагато більшої кількості факторів (табл. 1).

В ідеальному варіанті було б бажаним аналізувати та оцінювати всі фактори макросередовища на стадії стратегічного планування. Але це зробити досить важко. Тому необхідно їх склад обмежити.

Таблиця 1

Склад факторів макросередовища

№ групи Група факторів Склад факторів
І Економічне середовище Стабільність національної валюти
Сальдо платіжного балансу
Рівень зайнятості
Грошові доходи домогосподарств та їх розподіл
Наявність та доступність кредитних засобів
Співвідношення попиту та пропозиції на галузевому ринку
Рівень процентних ставок на капітал
ІІ Політичне середовище Політична стабільність
Митне, податкове та інше законодавство
Система податкових пільг та заохочень
Валютне регулювання
Захист оточуючого середовища
III Ринкові фактори Демографічні зміни в регіонах і державі
Життєвий цикл продукції
Рівень конкуренції в галузі
IV Технологічні фактори Рівень асигнувань на НДДКР
Зношення основних виробничих фондів
Оцінка рівня розвитку технології
Конкурентоспроможність технології на зовнішньому ринку
V Географічне середовище Географічні відмінності в структурі розподілу доходу
Кліматичні умови в регіонах
Доступність сировинних ресурсів
Подорожчання енергоносіїв
Транспортні умови
Відкритість міжнародних ринків
VI Соціально-культурне середовище Зміна соціальних настанов до культурних цінностей
Відношення соціальних груп до підприємництва
Нові можливості у виробництві продукції
VII Міжнародні фактори Міжнародна конкуренція
Міжнародні інвестиції
Система державного регулювання ЗЕД
Заходи інших держав із захисту внутрішнього ринку

Як показує практика, загрози та можливості, з якими стикається організація, як правило, можуть бути представлені такими групами факторів: економічне, політичне, технологічне, конкурентне, ринкове, географічне, соціально-культурне та міжнародне середовища. Вказані фактори справляють різний вплив на діяльність фірми. Вони можуть діяти як у взаємодії одне з одним, так і окремо.

Бізнес-мережа

Процеси реструктуризації підприємств та необхідність забезпечення взаємодії з окремими агентами зовнішнього середовища призвели до появи сітьових (мережевих) організацій і, відповідно, мережевих структур. Мережева організаційна структура ще називається бізнес-мережею, адже являє собою структуру, де встановлені стійкі відносини координації та взаємодії між самокерованими фірмами.

Мережева структура означає, що організація дезагригує свої основні функції (виробництво, продаж, фінанси, науково-дослідні і дослідно-конструкторські роботи) між окремими компаніями, що працюють за контрактом, посередником яких виступає невелика головна організація. Мережеві організації відрізняються від організацій інших типів низкою ознак:

мережеві організації більше покладаються на ринкові механізми, ніж на адміністративні форми управління потоками ресурсів;

багато розроблених мереж передбачають дієвішу і зацікавленішу роль учасників;

у переважній більшості галузей мережі є об'єднанням організацій, заснованим на кооперації та взаємному володінні акціями учасників групи, — виробниками, постачальниками, торговими і фінансовими компаніями;

мережева структура відрізняється надзвичайною гнучкістю (зміна продукції і власне учасників мережі без втрати керованості системи).

Прикладами бізнес-мереж є спільні підприємства, домовленості про участь в спільних дослідницьких проектах та виробничих програмах, консорціуми, франчайзингові угоди.

Серед основних причин вступу фірми до бізнес-мережі виділяють наступні:

доступ до ноу-хау і розвиток високотехнологічної промислової бази;

зниження ринкової невизначеності та доступ до ринків збуту;

зниження витрат та розподіл ризиків за участі в дослідницьких та промислових програмах;

зростання потреби в організаційній гнучкості та необхідність управління великою кількістю культур.

Мануель Кастелье виділяє п’ять типів мереж:

Мережі постачальників –– засновані на субпідрядах, домовленостях по первинному виробництву обладнання (OEM –– Original Equipment Manufacturing) та первинному проектуванню (ODM –– Original Design Manufacturing) між головною компанією та її постачальниками;

Мережі виробників –– виникають в результаті домовленості, щодо спільного виробництва, між конкуруючими виробниками з метою розширення свої продуктових портфелів та географії поставок;

Споживчі мережі –– зв'язки виробничих компаній з дистриб’юторами, посередниками та кінцевими споживачами на експортних чи внутрішніх ринках;

Коаліції стандартів –– укладаються з метою переходу якомога більшої кількості фірм на стандарти продукції компанії–ініціатора створення коаліції;

Мережі технологічної кооперації –– підтримують спільну розробку продуктового дизайну і виробничих технологій, обмін науковими знаннями і результатами НДДКР.

Зараз існують різні типи мережевих організаційних структур: вертикально-інтегровані зовнішні мережеві об’єднання "вперед" та "назад" (рис. 1.), динамічні багатоструктурні мережі –– зовнішні та внутрішні (рис. 2.). Ці варіанти мереж можуть бути більш або менш стабільними, тісними або розгалуженими, залежно від ситуації та прийнятих рішень. Позначені організаційні формування мають суто ринкову спрямованість, базовану на добровільних засадах. Основою таких мереж є чітко визначені, цілеспрямовані та структуровані зв’язки. Такі зв’язки оформлюються у вигляді контрактів різного типу. Контрактна форма більш гнучка, передбачає участь у встановленні повноважень та відповідальності всіх сторін, які формують мережу.

 а

 б

Рис. 1. Принципова схема вертикально-інтегрованих зовнішніх мережних об’єднань: а — мережа, інтегрована "назад"; б — мережа, інтегрована "вперед"

 а

 б

Рис. 2. Принципова схема динамічних багатоструктурних мереж: а — зовнішня динамічна багатоструктурна мережа; б — внутрішня динамічна мережа. Примітка: штриховими лініями позначені інформаційні зв’язки.


Таблиця 2

Основні характеристики сітьових (мережевих) організацій

Тип мережі Особливості організацій Сфери застосування Недоліки, пов’язані з розширенням мережі Недоліки, пов’язані з модифікацією структури
Стабільні, інтегровані "вперед" та "назад" Велика фірма, що створює ринковоорієнтовані зв’язки з обмеженим потоком інформації "вперед" та "назад" Видобувні галузі, які потребують великих капіталовкладень. Наявність різних власників в мережі зменшує ризик та стимулює до повного використання усіх ресурсів Жорстка
Если Вам нужна помощь с академической работой (курсовая, контрольная, диплом, реферат и т.д.), обратитесь к нашим специалистам. Более 90000 специалистов готовы Вам помочь.
Бесплатные корректировки и доработки. Бесплатная оценка стоимости работы.

Поможем написать работу на аналогичную тему

Получить выполненную работу или консультацию специалиста по вашему учебному проекту
Нужна помощь в написании работы?
Мы - биржа профессиональных авторов (преподавателей и доцентов вузов). Пишем статьи РИНЦ, ВАК, Scopus. Помогаем в публикации. Правки вносим бесплатно.

Похожие рефераты: