Курсовой по механике
;
-
діаметр окружності,
на якій установлені
пальці;
Т – розрахунковий момент.
Визначаємо розрахунковий момент:
,
(107)
де
- коефіцієнт,
який враховує
режим роботи,
,
[1],
с. 291;
-
номінальний
момент,
.
Визначаємо діаметр окружності по який встановлені пальці:
,
(108)
де
Д – діаметр
муфти,
.
,
приймаємо
.
.
Пальці перевіряємо на вигин:
,
(109)
.
Визначаємо допустиму напругу на вигин:
,
(110)
де
- поточність
для сталі 35.
Так
як
умова міцності
виконана.
2.13 Вибір змазки
Вибираємо
мастило
для змазування
зачеплення
в редукторі.
При виборі
змазування
враховуємо
швидкість
роботи редуктора
і контактні
напруги, за
ними вибирають
в`язкість мастила.
Для одержаних
значень
та
вибираємо
в`язкість мастила
,
[1],
с.
253. За в`язкістю
вибираємо сорт
мастила: при
в`язкості
вибираємо
індустріальне
мастило
,
[1],
с. 253. Змазування
проводимо
масляним туманом.
Визначаємо об`єм масляної ванни:
,
(111)
.
Приймаємо
.
Визначаємо допустимі рівні занурення зубчатих коліс:
,
(112)
.
Підшипники змазуємо пластичним мастильним матеріалом, закладаючи його в підшипникові камери при монтажу. Вибираємо солідол марки УС-2, [1], с. 203.
2.14 Збірка редуктора
Перед збиранням внутрішню порожнечу корпуса редуктора старанно очищають і покривають маслостійкою фарбою.
Збирання проводять відповідно до креслень збирання редуктора, починаючи з вузлів валів:
- на ведучий вал насаджують мазеутримуючі кільця і шарикопідшипники, попередньо нагріти в маслі до 80 0 – 100 0 С;
- у відомий вал закладають шпонку 18х11х70 і напресовують зубчате колесо до упора в бурти вала;
- потім надівають розпірну втулку, мазеутримуючі кільця і установлюють шарикопідшипники, попередньо нагріті в маслі.
Зібрані вали укладають в основу корпуса редуктора і надівають кришку корпуса, попередньо покриваючи поверхню стінку кришки і корпусу спиртовим лаком.
Для центрівки установлюють кришку на корпус за допомогою двох конічних штифтів, затягають болти, якими кріпиться кришка до корпусу.
Після цього на відомий вал надівають розпірне кільце, в підшипникові камери закладають пластичне мастило, ставлять кришку підшипників з комплектом металевих прокладок для регулювання.
Перед постановкою наскрізних кришок в проточки закладають повстяні ущільнення, просяклі гарячим маслом. Перевіряють прокручуванням валів відсутність заклинювання підшипників (вали повинні прокручуватися від руки) і закріплюють кришки гвинтами.
Далі на кінець відомого вала в шпоночну канавку закладають шпонку, уставляють зірочку і закріплюють її торцевим закріпленням: гвинт торцевого закріплення стопорять спеціальною планкою.
Потім укручують пробку масло спускного отвору з прокладкою і жезловий масло покажчик.
Заливають в корпус масло і закривають оглядовий отвір кришкою з прокладкою з технічного картону; закріпляють кришку болтами.
Зібраний редуктор обкочують і піддають випробуванню на стенді за програмою, установленою технічними умовами.
3 Техніка безпеки і охорона оточуючого середовища
Редуктор повинен надійно закріплятися на фундаменті, небезпеку становлять частини якого-небудь обладнання, що обертаються (передачі, вали). Відкриті елементи привода повинне відгороджуватися, огородження повинне бути довговічним, міцним і стійким, зберігаючи механізм від різноманітних пошкоджень.
Корозійно і вогнестійким, не утруднювати робочі операції, огородження не повинно мати ріжучих кришок.
Відпрацьовані масла з розчину не повинні зливатися в землю, а в спеціальні резервуари для масла.
Список використаних джерел
1. С. А. Чернавський, А. Б. Боков, Курсове проектування деталей машин, М.,”Машинобудування”, 1988, с.415
2. У. І. Мархель, Деталі машин, М.,”Машинобудування”, 1980, с.450
3. А. Ю. Шейнбліт, Курсове проектування деталей машин, М.,”Вища школа”, 1991, с.432