Рейтингова оцінка кредитних можливостей позичальника - ДП АТ "Київхліб" Хлібокомбінат № 6"
3) Оборотність балансу:
(1.15)
4) Оборотність дебіторської заборгованості:
(1.16)
5) Оборотність кредиторської заборгованості:
(1.17)
6) Покриття кредиторської заборгованості потоками грошових коштів:
(1.18)
7) Маржа прибутковості:
(1.19)
8) Показник автономності суб’єкта підприємницької діяльності:
(1.20)
9) Показник рентабельності інвестованих коштів засновників:
(1.21)
10) Показник рентабельності балансу:
(1.22)
Комерційному банку рекомендується будувати та аналізувати динамічні ряди за кожним показником. Аналіз рядів динаміки дозволяє комерційному банку простежити еволюцію фінансово-господарської діяльності позичальника та зробити припущення щодо його майбутнього стану.
1.3 Процедури оцінки фінансового стану та короткострокової кредитоспроможності позичальників юридичних осіб
Кредитоспроможність позичальника це здатнiсть юридичної або фiзичної особи повнiстю та у строк розрахуватися зi своїми борговими зобов'язаннями. Вона не фiксує неплатежi за минулий перiод або на якусь конкретну дату, а прогнозує його платоспроможнiсть на найближчу перспективу.
Процес аналізу та оцінювання кредитоспроможності клієнта складається з двох етапів [31]:
оцінювання моральних та етичних якостей позичальника, його репутації та намірів щодо повернення позички;
прогнозування платоспроможності позичальника на період кредитування.
Національний банк України в "Положенні про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків" [4] розробив методику аналізу фінансового стану позичальника, яка має враховуватися банками обов'язково. Однак наведені в Положенні вимоги є мінімально необхідними, і кожен банк може розробити власний підхід з урахуванням своєї специфіки, основних положень кредитної політики та конкретних економічних умов. Отже, кожен банк має право самостійно встановлювати додаткові критерії оцінки, що підвищують вимоги до показників для адекватної оцінки кредитних ризиків і належного контролю за ними. Крім того, банки самостійно визначають значущість кожного із запропонованих НБУ показників індивідуально для кожної групи позичальників з огляду на галузь економіки, сезонність виробництва, ліквідність балансу, обіговість коштів, становище на ринку.
Критерії оцінювання фінансового стану позичальника та методику їх визначення банк документально фіксує в окремому положенні і вони є невід'ємною частиною його кредитної політики. У методиці потрібно сформувати ґрунтовні та технічно виважені критерії економічної оцінки фінансової діяльності клієнтів-позичальників і методи проведення аналізу. Вибір системи показників і методів залежить передусім від специфіки того сегмента ринку, який обслуговує банк (галузеві особливості, категорія позичальників), а також від рівня спеціалізації банку (іпотечний, інвестиційний, торгівельний), видів кредитів (короткострокові, довгострокові), стратегії та політики банку (надійність, ризиковість, агресивність), рівня кваліфікації кредитних працівників, рівня організації та технічного забезпечення аналітичної роботи в банку.
У процесі аналізу кредитоспроможності потрібно керуватися тим, що для кредитора пріоритетне значення має спроможність позичальника генерувати грошові потоки. І саме з цих позицій потрібно аналізувати фінансовий стан позичальника. Наприклад, у міжнародній банківській практиці зафіксовано непоодинокі випадки, коли банки охоче кредитують компанії, які за фінансовими звітами є збитковими, але вони генерують потужний грошовий потік.
Прикладом можуть бути авіаційні компанії США, які внаслідок великих амортизаційних відрахувань, пов'язаних із високою вартістю літаків, мають фінансовим результатом збитки. Водночас на рахунках цих компаній завжди є кошти, що і робить їх вигідними і надійними позичальниками. У вітчизняній практиці частіше існує зворотна ситуація, коли прибуткове підприємство не може розрахуватися за кредитом, оскільки його фінансовий прибуток перебуває у формі прострочених і сумнівних до повернення боргів. Однак у будь-якому разі аналіз динаміки грошових потоків позичальника дає банку цінну інформацію щодо його спроможності своєчасно повернути борг.
Методика оцінювання фінансового стану позичальника, перелік аналітичних показників, їхні нормативні значення та значущість (встановлюється за бальною системою з огляду на вагомість кожного показника серед інших) визначаються окремо для кожної групи позичальників. У загальному випадку виокремлюють такі групи позичальників: юридична особа, банк, фізична особа.
До укладання кредитного договору банк повинен ретельно проаналiзувати кредитоспроможнiсть позичальника, вивчити фактори, котрi можуть спричинити непогашення позики. Можливiсть повернення основної суми боргу є одним з головних принципiв, який завжди повинен бути дотриманий при проведеннi банком кредитних операцiй. Тому оцiнка якостi потенцiйного позичальника та встановлення обгунтованостi позики є важливими етапами надання кредиту. Анi наявнiсть солiдного забезпечення, нi будь-якi iншi позитивнi фактори не зможуть запобiгти кризовiй ситуацiї, якщо позика не була обгрунтована.
Аналiз кредитоспроможностi та фiнансового стану позичальника проводяться банком на пiдставi:
1) документів та матеріалів, отриманих безпосередньо від клієнта;
2) документів та матерiалiв про клiєнта у базах даних банку;
3) iнформацiї з оточення клiєнта.
Загальна уява про потенцiйного клiєнтапозичальника, його характер визначається репутацiєю, ступенем вiдповiдальностi, готовнiстю та бажанням повертати борг. Банк повинен перш за все з'ясувати, як позичальник виконував попереднi зобов'язання ранiше, чи були у нього затримки у погашаннi позик, який його статус у дiловому свiтi. Для отримання психологiчного портрета позичальника (а чи збирається клiєнт повертати борг взагалi наскiльки достовiрними можуть бути поданi ним матерiали та документацiя) банк використовує особисте знайомство з клiєнтом, консультацiї з iншими банками та фiрмами, дiловими партнерами та iншу доступну iнформацiю.
Фiнансовi можливостi позичальника, його здатнiсть до погашання кредиту та процентiв за позикою визначаються за допомогою ретельного аналiзу його доходiв та витрат i перспектив їх змiни.
У принципi, у позичальника iснують три джерела погашення боргу:
поточнi касовi надходження;
продаж активiв;
iншi джерела фiнансування (враховуючи запозичення на фiнансовому ринку).
Для здiйснення оцiнки фiнансового стану позичальникаюридичної особи (крiм банкiв) банккредитор має врахувати чiтко визначенi об'єктивнi показники його дiяльностi, такi як:
а) обсяг реалiзацiї;
б) прибуток та збитки;
в) рентабельнiсть;
г) коефiцiєнти лiквiдностi;
д) грошовi потоки (надходження коштiв на рахунки позичальника) для забезпечення повернення позики та сплати процентiв за нею;
е) склад та динамiку дебiторськокредиторської заборгованостi.
Також слiд розглядати фактори суб'єктивного характеру [29]:
ефективнiсть управлiння позичальника;
макроекономiчна ситуацiя i стан розвитку галузi позичальника;
ринкова позицiя позичальника i його залежнiсть вiд циклiчних та структурних змiн в економiцi та галузi;
наявнiсть державних замовлень та державної пiдтримки позичальника тощо;
погашення кредитної заборгованостi позичальником в минулому.
Для здійснення оцінки фінансового стану позичальника юридичної особи банк має враховувати такі основні економічні показники його діяльності:
платоспроможність (коефіцієнти миттєвої, поточної та загальної ліквідності);
фінансова стійкість (коефіцієнти маневреності власних коштів, співвідношення залучених і власних коштів);
обсяг реалізації;
обороти за рахунками (співвідношення надходжень на рахунки позичальника і суми кредиту, наявність рахунків в інших банках; наявність картотеки неплатежів у динаміці);
склад та динаміка дебіторсько-кредиторської заборгованості (за останній звітний та поточний роки);
собівартість продукції (у динаміці);
прибутки та збитки (у динаміці);
рентабельність (у динаміці);
кредитна історія (погашення кредитної заборгованості в минулому, наявність діючих кредитів).
Розрахунок класу кредитоспроможності проводиться при розрахунках фінансової стійкості та ліквідності підприємства. При цьому впроваджені типові форми “Класу кредитоспроможності” [19] (табл.1.9) :
Таблиця 1.9 Клас кредитоспроможності позичальників
| Показник | 1 клас | 2 клас | 3 клас |
| Коефіцієнт незалежності | більше 0,6 | від 0,3 до 0,6 | менше 0,3 |
| Коефіцієнт абсолютної ліквідності | 0,2 та більше | від 0,15 до 0,2 | менше 0,15 |
| Коефіцієнт проміжної ліквідності | 0,7 та більше | від 0,4 до 0,7 | менше 0,4 |
| Коефіцієнт покриття | 2,0 та більше | від 1,0 до 2,0 | менше 1,0 |
РОЗДІЛ 2. ЕКОНОМІЧНА ДІАГНОСТИКА ДІЯЛЬНОСТІ ПОЗИЧАЛЬНИКА ДП АТ «КИЇВХЛІБ» ХЛІБОЗАВОД № 6 У 2004 – 2005 РОКАХ
2.1 Загальна характеристика ДП АТ «Київхліб» хлібозавод №6
Таблиця 2.1 Види діяльності ДП АТ «Хлібозавод №6»
| Код виду діяльності | Назва виду діяльності | Ознака зовнішньоекономічної діяльності |
| 18113 | ХЛIБОПЕКАРНА ПРОМИСЛОВIСТЬ | |
| 18114 | КОНДИТЕРСЬКА ПРОМИСЛОВIСТЬ | |
| 51510 | ТРАНСПОРТНОЕКСПЕДИЦIЙНI ПОСЛУГИ БЕЗ РОБIТ I ПОСЛУГ, ЩО ВИКОНУЮТЬСЯ НА ЗАМОВЛЕННЯ НАСЕЛЕННЯ | Займається зовнішньоекономічною діяльністю |
| 71130 | ОПТОВА ТОРГIВЛЯ НЕДЕРЖАВНИХ ОРГАНIЗАЦIЙ, КРIМ СПОЖИВЧОЇ КООПЕРАЦIЇ | Займається зовнішньоекономічною діяльністю |
| 71250 | РОЗДРIБНА ТОРГIВЛЯ НЕДЕРЖАВНИХ ОРГАНIЗАЦIЙ, КРIМ СПОЖИВЧОЇ КООПЕРАЦIЇ | |
| 88888 | IНФОРМАЦIЯ ВВЕДЕНА З РЕЄСТРАЦIЙНОЇ КАРТКИ ВИД ДIЯЛЬНОСТI ВIДСУТНIЙ |
Номенклатура продукції, що випускається, АТ ”Хлібозавод № 6” у 2004 2005 роках представлена в табл.2.2
Таблиця 2.6 Номенклатура продукції ДП АТ ”Хлібозавод № 6” у 2004 2005 роках
| Група продукції | Вага, кг | Ціна, грн. | Вага, кг | Ціна, грн. |
| травень 2004 рік | травень 2005 рік | |||
| ХЛІБ „БОГАТИР” | 0,80 | 1,42 | 0,80 | 2,20 |
| ХЛІБ ДАРНИЦЬКИЙ подовий (соціальний) | 0,75 | 1,20 | 0,63 | 1,40 |
| БАТОН ДАРНИЦЬКИЙ | 0,48 | 1,16 | 0,48 | 1,50 |
| БАТОН ДОРОЖНІЙ | 0,42 | 1,08 | 0,42 | 1,40 |
| ХЛІБ БІЛИЙ 1С.Формовий „Таврійський” | 0,55 | 0,9 | 0,63 | 1,50 |
| ХЛІБ МИКОЛАЇВСЬКИЙ(подовий) | 0,65 | 1,25 | 0,65 | 1,50 |
| ХЛІБ УКРАЇНСЬКИЙ (подовий) | 0,75 | 1,2 | 0,63 | 1,40 |
| ХЛІБ ПЕТРОВСЬКИЙ | 0,75 | 1,08 | 0,7 | 1,40 |
| ХЛІБ ІЗЮМИНКА УП. | 0,4 | 1,37 | 0,4 | 1,70 |
Оптові постачання здійснюються в реалізаційну мережу власних магазинів та хлібних кіосків ДП АТ “Хлібозавод №6”. У середньому добовий тоннаж заводу складає близько 35 тон хлібобулочних виробів, продукції доставляється у власну мережу реалізації у м. Київ власним автотранспортом.
Штат підприємства – 682 співробітників, що працюють у 1 – 3 зміни, середньоявочна чисельність зміни – 294 чоловік (коефіцієнт змінності – 2,13).
Підприємство має 3 цеху ( цех № 1 – 6 ліній, цех № 2 – 3 лінії, цех № 3 – 2 лінії), до складу транспортного цеху входить 1 муковоз, 8 хлібних фургонів розвезення продукції, 1 автомобіль цистерна, 1 самоскид, 1 трактор, 3 легкових автомобілі. Основні постачання вихідних матеріалів виробництва здійснюються залізничним транспортом по системі під'їзних колій.
2.2 Економічна діагностика фінансовоекономічного стану ДП АТ «Київхліб» хлібозавод №6
Для оцінки кредитоспроможності ДП АТ “Хлібозавод № 6” в курсовій роботі проведена економічна діагностика діяльності підприємства за 2004 – 2005 роки.
В Додатках Б, В наведені балансові звіти, звіти про фінансові результати ДП АТ “Хлібозавод № 6” за 2004 – 2005 роки.
В Додатку Г наведені результати фінансового аналізу характеристик ДП АТ “Хлібозавод № 6”, розраховані за алгоритмами [20].
Рис. 2.1. Динаміка змін основних грошових агрегатів балансу ДП АТ “Хлібозавод № 6” за 2004 2005 роки
Аналіз результатів первинної статистичної обробки балансових звітів та звітів про фінансові результати діяльності ДП АТ “Хлібозавод № 6” з за 2004 – 2005 роки, наведених в Додатках Б Г показує (рис.2.1, 2.2):
валюта активів балансу у 2005 році знизилась на 8,09 % відносно рівня 2004 року(валюта балансу впала з 14,6 млн.грн. до 13,5 млн.грн.);
необоротний капітал (основні фонди) підприємства зменшився за 2005 рік з 11,4 млн.грн. до 11, 2 млн.грн., займаючи основну долю 77,7% (у 2004), 82,8%(у 2005) % в валюті баланса, тобто підприємство – виробниче, а основні фонди – це основний потенціал виробництва.
динаміка структурної долі грошових коштів характеризується зростанням з рівня 0,12% (2004 рік) до рівня 0,58% у 2005 році;
динаміка структурної долі виробничих запасів характеризується падінням з рівня 11,8 %(2004) до рівня 8,9%(2005);
динаміка структурної долі дебіторської заборгованості характеризується стабільним рівнем 5,3%(2004 2005 роки).
Рис. 2.2. Динаміка структури основних грошових агрегатів активів балансу ДП АТ „Хлібозавод №9” за 2004 2005 роки
Як видно із графіків рис.2.3, основними джерелами ресурсів підприємства ДП АТ „Хлібозавод №9” є власний капітал та кредиторська заборгованість за надані товари та послуги:
структурна частка власного капіталу становить 60,4% у 2004 році та 64,5% у 2005 році
структурна частка кредиторської заборгованості наростає з рівня 13,0% у 2004 році до рівня 22,4% у 2005 році;
структурна частина короткострокових та довгострокових позик впала з рівня 16,1% у 2004 році до 3,7% у 2005 році
рівень поточних пасивів в розрахунках займає частку 9,9 10,0%;
Рис. 2.3. Динаміка структури основних грошових агрегатів пасивів балансу ДП АТ „Хлібозавод № 6” за 2004 2005 роки
Аналіз динаміки показників звітів про фінансові результати ДП АТ „Хлібозавод № 6” , наведених в Додатку В показав :
обсяги чистого доходу від реалізації продукції в 2004 – 2005 році поступово нарощуються з рівня 45,6 млн.грн.(2004) до рівня 53,8 млн.грн. у 2005 році;
ланцюговий темп росту обсягів доходів від реалізації становить +18,0% у 2005 році відносно рівня 2004 року;
ланцюговий темп росту собівартості випуску та реалізації продукції становить + 19,8 % у 2005 році відносно рівня 2004 року, тобто темп росту обсягів доходів від реалізації при розширенні виробництва є дещо нижчим темпу росту собівартості продукції;
ланцюговий темп росту чистого прибутку після оподаткування становить 90,7 % у 2005 році відносно рівня 2004, що свідчить про екстенсивний характер розвитку ділової діяльності підприємства;
Аналіз результатів вторинної (коефіцієнтної) статистичної обробки балансових звітів та звітів про фінансові результати діяльності ДП АТ „Хлібозавод № 6”за 2004 –2005 роки, представлений в Додатку Е, показує (рис.2.4):
значення коефіцієнта загальної ліквідності в 2004 – 2005 роках значно нижче 1,0, тобто не задовольняє нормативним вимогам для загальної ліквідності підприємства;
значення коефіцієнта строкової ліквідності значно нижче 0,7 – 0,8, тобто не задовольняє нормативним вимогам для рівня строкової ліквідності підприємства;
значення коефіцієнта абсолютної (моментальної) ліквідності значно нижче (0,20,35), не задовольняє нормативні вимоги для рівня абсолютної ліквідності підприємства і ідентифікує у підприємства наявність проблем з готівковими розрахунками;
значення коефіцієнта співвідношення дебіторської та кредиторської заборгованостей є значно нижчим 1,0, не задовольняє нормативним вимогам і ідентифікує наявність у підприємства проблем з джерелом своєчасних розрахунків з кредиторами, особливо при відсутності необхідного рівня готівкових коштів для розрахунків;
Рис.2.4 Динаміка показників ліквідності підприємства ДП АТ „Хлібозавод № 6” за 2004 2005 роки
Аналіз рентабельності активів та власного капіталу ВАТ “Дніпропетровський хлібозавод № 6” показує (Додаток Е), що його діяльність може бути охарактеризована наступними показниками(рис.2.5):
1. Ресурсовіддача активів в чисту виручку на підприємстві знаходиться на стабільному високому рівні 2,65 (2004) 3,36(2005) році, тобто активи підприємства працюють ефективно;
2. Фондовіддача основних засобів в чисту виручку на підприємстві знаходиться на стабільному високому рівні 3,57 (2004) – 4,25 (2005), тобто додатково введені основні фонди працюють ефективно;
3. Рентабельність активів по валовому реалізаційному прибутку зросла з рівня 45,0% у 2003 році до рівня 50,2% у 2005 році;
2. Рентабельність власного капіталу по чистому прибутку після оподаткування підвищилась з рівня 2,83% у 2004 році до рівня 0,27% у 2005 році. Для акціонерів ДП АТ “Хлібозавод № 6” такий рівень дивідендної доходності є замалим при альтернативній ринковій нормі доходності капіталу в Україні 13 –16% річних, що практично робить підприємство інвестиційно непривабливим і не дає можливості нарощувати рівень власного капіталу за рахунок додаткової емісії. Одночасно, для форми відкритого акціонерного товариства існує ризик масового продажу низькорентабельних акцій на біржі та перепорядкування підприємства новим власникам.
Таким чином, підвищення рентабельності власного капіталу є основною задачею розвитку підприємства, а проблеми ідентифікації структури та пошуку шляхів зниження виробничої та повної собівартості виробництва є нагальними і актуальними для успішної конкурентоспроможної роботи підприємства.
Рис.2.5 Динаміка рентабельності активів та власного капіталу підприємства ДП АТ „Хлібозавод № 6” за 2004 2005 роки
На рис.2.6 наведені характеристики ділової активності (швидкості обороту окремих характерних грошових агрегатів активів та пасивів балансу).
Рис.2.6 Характеристики динаміки показників ділової активності ДП АТ „Хлібозавод № 6” за 2004 2005 роки
Як показано на графіках рис.2.6 за період з 2004 по 2005 рік період обороту характерних грошових агрегатів знизився в 1,5 – 2,1 рази, що свідчить про підвищення рівня ділової активності підприємства, але різко зріс період обороту кредиторської заборгованості, що є ризикованим для діяльності підприємства, оскільки рівень покриття кредиторської заборгованості дебіторською становить всього 30%.
Як показують результати розрахунків коефіцієнтів покриття запасів (Додаток Е, рис.2.7), у 2004 2005 роках загальних джерел покриття запасів було недостатньо, тобто у підприємства – нестача коштів для утримання запасів.
Рис.2.7. Характеристики динаміки покриття запасів в ДП АТ „Хлібозавод № 6” за 2004 2005 роки
Існує багато підходів до прогнозування фінансової неплатоспроможності суб'єктів господарювання. Будь-яка методика оцінювання кредитоспроможності є, по суті, методикою прогнозування банкрутства. У закордонній практиці поширення придбала модель Альтмана [20, с.149].
Модель Альтмана розроблена в 1968 році і відома також за назвою «розрахунок Zпоказника» — інтегрального показника рівня погрози:
(2.1)
де Х1 = (Поточні активи Поточні пасиви) / Обсяг активу;
Х2 = Нерозподілений прибуток / Обсяг активу;
Х3 = Прибуток до виплати відсотків / Обсяг активу;
Х4 = Ринкова вартість власного капіталу / Позикові засоби;
Х5 = Виторг від реалізації / Обсяг активу;
При Z < 1,8 імовірність банкрутства дуже висока;
1,8 < Z < 2,7 імовірність банкрутства середня;
2,7 < Z < 2,99 імовірність банкрутства невелика;
Z > 2,99 імовірність банкрутства незначна.
Розрахунок інтегрального показника Альтмана за даними балансу ДП АТ “Хлібозавод № 6” за 2005 рік , дає наступні значення :
Таким чином, імовірність банкрутства підприємства ДП АТ “Хлібозавод № 6” по Альтману є незначною, при цьому основний внесок в фінансову стійкість підприємства вносить коефіцієнт автономності (фінансової незалежності) підприємства та коефіцієнт ресурсовіддачі активів, вплив прибутку підприємства є незначним і потребує уваги.
Як показали результати економічної діагностики підприємства ДП АТ “Хлібозавод № 6” у 2004 2005 роках та аналізу структури його потенціалу, основною проблемою розвитку підприємства є підвищення рентабельності власного капіталу до норми альтернативної доходності інвестиційного капіталу на ринках України (13 –16% річних), оскільки існує загроза масового продажу низькорентабельних (доходність 0,2%) акцій відкритого акціонерного товариства на біржі та зміні власників підприємства.
Основним шляхом вирішення проблеми з врахуванням обмежень на ціну продажу хліба є зниження собівартості виробництва.
Згідно з результатами аналізу попереднього розрахунку підприємству для покриття запасів необхідний кредит розміром 2,6 млн.грн. для тимчасового покриття залученим банківським капіталом величини запасів в оборотних коштах.
Підприємство подає заявку на кредит 2,6 млн.грн. на 1 рік під 25 % річних. В якості застави на загальну суму 10,7 млн.грн. надається (баланс Додаток А):
основні засоби загальною залишковою вартістю 10,7 млн.грн. ;
Експертний аналіз з боку банку дає наступну діагностику :
а) Згідно показників табл.1.1 по класам кредитоспроможності:
по коефіцієнту незалежності = 0,64 – клас 1 (>0,6);
по коефіцієнту абсолютної ліквідності = 0,02 – клас 3 (0,15 – 0,2);
по коефіцієнту строкової ліквідності = 0,17 – клас 3 (0,4 0,7);
по коефіцієнту покриття = 0,48 – клас 3 (<1,0);
Таким чином – середній клас кредитоспроможності – 3 клас
б) Згідно показників табл.1.2, враховуючі 2 клас кредитоспроможності та невисоку рентабельність підприємства, клас позичальника – В.
в) Згідно таблиці 1.4 – кредитна операція відноситься до класу “субстандартна”.
г) Для субстандартних кредитів рівень заліку застави становить всього 20% від її балансової вартості [4].
Тобто, рівень застави для надання кредиту в 10,7 млн. грн. повинен бути піднятий до 13,0 млн.грн.
д) Таким чином, підприємство ДП АТ “Хлібозавод № 6” повинно надати в заставу додатково суму 2,3 млн.грн. (баланс – табл.2.1). Інакше банк відмовить у наданні кредиту, чи може надати кредит на суму 2,0 млн.грн. замість 2,6 млн. грн.
Таким чином, як позичальник ДП АТ «Хлібозавод № 6» є дуже проблемним для комерційного банку.
РОЗДІЛ 3. РЕЙТИНГОВІ ОЦІНКИ КРЕДИТОСПРОМОЖНОСТІ ПОЗИЧАЛЬНИКА
3.1 Методологія рейтингової оцінки кредитоспроможності позичальника
Методика рейтингової оцінки фінансового стану позичальників застосовується:
Банками – для визначення доцільності надання або пролонгації кредиту, умов кредитування, забезпечення гарантій повернення кредиту шляхом класифікації підприємств за рівнем ризику взаємин з ними банку.
Комерційними підприємствами – для проведення експрес-аналізу фінансового стану з метою визначення рівня власної кредитоспроможності або надійності фінансового становища контрагентів.
Методика оцінки фінансового стану позичальника заснована на проведенні експресс-аналізу фінансового стану підприємства з використанням рейтингових значень і застосовується з метою класифікації підприємств за рівнем ризику взаємин з ними банку.
Основою плато і кредитоспроможності позичальника, тобто здатності вчасно задовольняти платіжні вимоги у відповідності з господарськими договірами, повертати кредит і відсотки, виплачувати заробітну плату співробітниккам, вносити платежі і податки в бюджет, є його надійне фінансове становище.
Кількісний аналіз ризиків припускає оцінку наступних груп ризику і їх фінансових коефіцієнтів, що характеризують:
ризику неліквідності активів підприємства (коефіцієнти ліквідності);
ризику зниження фінансової стійкості підприємства (коефіцієнт співвідношення власних і позикових засобів, коефіцієнт забезпеченості власними засобами);
ризику низької рентабельності діяльності (коефіцієнти рентабельності);
ризику зниження ділової активності (коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості, коефіцієнт оборотності запасів, коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості).
Після розрахунку основних оціночних показників у кожній із груп, позичальникові привласнюється категорія по кожному з цих показників на основі порівняння розрахованих значень з нормативними. Далі, на підставі визначених категорій показників, відповідно до їх ваг, розраховується сума балів позичальника.
Заключним етапом рейтингової оцінки кредитоспроможності є визначення класу позичальника, проведене на основі розрахованої суми балів по п'ятьох основних показниках.
У якості вихідних даних у методиці використовується інформація з бухгалтерського балансу (форма №1) і звіту про прибутки і збитки (форма №2).
В курсовій роботі застосовано оперативну методику рейтингової оцінки фінансового стану підприємства, в якій виділено чотири групи показників: показники платоспроможності, фінансової стійкості, ефективності діяльності, економічного потенціалу підприємства.
У першу групу включені наступні показники:
коефіцієнт абсолютної ліквідності, обчислювальної як відношення готівки і швидкореалізуємих цінних паперів до короткострокової заборгованості
коефіцієнт ліквідності, обумовлений як відношення готівки, цінних паперів і дебіторської заборгованості, термін погашення якої не наступив, до короткострокової заборгованості.
коефіцієнт покриття довгострокових боргів являє собою відношення всіх оборотних активів до короткострокової заборгованості
коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості обчислюється як відношення середньоарифметичної дебіторської заборгованості, помножений на кількість днів у періоді, до обсягу продажів.
Усі коефіцієнти розраховуються за даними аналітичного балансу на конкретну дату.
Друга група показників, що характеризують фінансову стійкість:
коефіцієнт фінансової незалежності (автономії), обчислювальний у виді співвідношення власних джерел коштів і валюти балансу
коефіцієнт оборотності оборотних активів, який характеризує швидкість руху оборотних коштів
коефіцієнт маневреності, розрахований як відношення власних оборотних коштів до всієї суми власних джерел засобів
У третю групу включені показники економічної ефективності:
рентабельність активів
рентабельність продажів, обумовлена як відношення чистого прибутку до обсягу реалізації продукції, робіт, послуг.
рентабельність власного капіталу,
Усі показники ефективності обчислюються в динаміці за ряд років.
Показники четвертої групи характеризують економічний потенціал підприємства і визначаються з урахуванням специфіки окремих галузей.
Провівши економічне обґрунтування вибору показників кредитоспроможності, переходять до визначення їх критеріальних значень або інтервалів, у межах яких вони можуть змінюватися :
1. Коефіцієнт абсолютної ліквідності (вагова частка 0,05):
1 клас кредитоспроможності вище 0,5 (100 балов)
2 клас кредитоспроможності 0,35 0,5 (75 балов)
3 клас кредитоспроможності 0,2 0,35 (50 балов)
некредитоспроможний менш 0,2 (10 балов)
2. Коефіцієнт ліквідності ( термінової ) – (вагова частка 0,05)
1 клас кредитоспроможності 0,7 0,8 (100 балов)
2 клас кредитоспроможності 0,4 0,7 (75 балов)
3 клас кредитоспроможності 0,2 0,4 (50 балов)
некредитоспроможний менш 0,2 (10 балов)
3. Коефіцієнт поточної ліквідності ( покриття ) (вагова частка 0,1):
1 клас кредитоспроможності вище 2 (100 балов)
2 клас кредитоспроможності 1,5 – 2 (75 балов)
3 клас кредитоспроможності 1 1,5 (50 балов)
некредитоспроможний менш 1 (10 балов)
4. Коефіцієнт фінансової незалежності (автономії) (вагова частка 0,15):
1 клас кредитоспроможності вище 0,55 (100 балов)
2 клас кредитоспроможності 0,35 – 0,4 (75 балов)
3 клас кредитоспроможності – 0,2 0,3 (50 балов)
некредитоспроможний менш 0,1 (10 балов)
5. Коефіцієнт покриття запасів власними та довгостроковими
джерелами (вагова частка 0,15):
1 клас кредитоспроможності вище 1,3 (100 балов)
2 клас кредитоспроможності – 0,9 – 1,2 (75 балов)
3 клас кредитоспроможності – 0,5 – 0,8 (50 балов)
некредитоспроможний менш 0,5 (10 балов)
6. Коефіцієнт оборотності оборотних активів (вагова частка 0,075):
1 клас кредитоспроможності вище 2 (100 балов)
2 клас кредитоспроможності 1,5 – 2 (75 балов)
3 клас кредитоспроможності 1 1,5 (50 балов)
некредитоспроможний менш 1 (10 балов)
7. Коефіцієнт маневреності, розрахований як відношення власних оборотних коштів до всієї суми власних джерел коштів (вагова частка 0,025):
1 клас кредитоспроможності вище 0,5 (100 балов)
2 клас кредитоспроможності 0,3 – 0,45 (75 балов)
3 клас кредитоспроможності – 0,1 0,2 (50 балов)
некредитоспроможний менш 0,1 (10 балов)
8. Рентабельність активів (вагова частка 0,05):
1 клас кредитоспроможності вище 10% (100 балов)
2 клас кредитоспроможності – 5,0 – 10,0