Управління кредитним ризиком банку на рівні окремої позики

Міністерство освіти і науки України

Чернігівський державний технологічний університет

Кафедра фінансів

РОЗРАХУНКОВО-ГРАФІЧНА РОБОТА

з дисципліни: ”ФІНАНСОВИЙ МЕНЕДЖМЕНТ БАНКУ”

на тему:

”Управління кредитним ризиком банку на рівні окремої позики”

Виконав:

студент групи ФК-033

Перевірив:

Доцент Жарій Я. В.

Чернігів 2007

Зміст

Вступ

1. Основи управління кредитним ризиком банку на рівні окремої позики

1.1 Банківські ризики та їх класифікація

1.2 Поняття, сутність та види кредитного ризику банку

1.3 Сутність і порядок залучення кредитів

2 Оцінка кредитоспроможності позичальника

2.1 Визначення класу кредитоспроможності позичальника

2.2 Оцінка рівня забезпеченості кредиту

2.3 Обґрунтування схеми кредитування

3. Напрямки вдосконалення визначення кредитоспроможності позичальника

Висновок

Список літератури:

Додатки

Вступ

В умовах розширення кредитних відносин з суб’єктами господарювання в нашій країні, особливу актуальність здобуває застосування правильної, економічно обґрунтованої оцінки їх кредитоспроможності.

Від точності та достовірності цієї оцінки залежить ефективність здійснення конкретних кредитних угод, а також кредитної політики банківської установи в цілому. Всебічна оцінка фінансової стійкості позичальника, включаючи запобігання можливим ризикам неповернення кредитів, дозволяє банку більш цілеспрямовано використовувати кредитні ресурси і отримувати стабільні прибутки.

Нажаль, в вітчизняній економіці спостерігається високий рівень проблемних кредитів, в структурі кредитних вкладень вони складали на початок 2006 р. до 32%, а обсяг резервів, сформованих під проблемну заборгованість, до загального обсягу резерву на відшкодування можливих витрат за кредитними операціями - понад 49%, що веде до погіршення показників фінансового стану банків і позичальників.

Несприятлива ситуація зі своєчасним поверненням кредитів в значній мірі обумовлена недосконалістю методичних підходів, недостатнім науково-теоретичним обґрунтуванням оцінки кредитоспроможності позичальників.

Дослідженням цього питання займалося багато вітчизняних та зарубіжних вчених і науковців, таких як : І.Бланк, І.Бушуєва, О.Васюренко, В.Ветлицький, В.Галасюк, А.Гальчинський, В.Загорський, М.Мороз, О.Пернарівський, Ю.Потійко, та ін.

Огляд матеріалів різних досліджень та публікацій показує, що в економічної теорії є багато методик оцінки кредитоспроможності позичальників, однак не розроблено єдиної загальноприйнятої науково-обґрунтованої методики. Це пов’язано в основному з тим, що відсутнє єдине наукове трактування самого поняття „кредитоспроможність позичальника”, його суті.

1. Основи управління кредитним ризиком банку на рівні окремої позики

1.1 Банківські ризики та їх класифікація

Банківська діяльність за своєю природою пов’язана з ризиками, що викликаються різними обставинами. Ось чому розуміння суті цих ризиків, правильне оцінювання й управління ними дає змогу уникнути або значно зменшити неминучі втрати, які виникають у банківській діяльності.

Ризик означає невизначеність, пов’язану з настанням будь-якої події або її наслідками. Невизначеність — це результат неочікуваних змін. Для банку взагалі невизначеність — це результат неочікуваних змін процентної ставки, потоків депозитів, платоспроможності позичальників, валютних курсів тощо. Відсутність точної інформації або прогнозу про них породжує різні ризики (процентний, валютний, ризик ліквідності, кредитний). Отже, ризик — це результат невизначеності майбутнього.

Оскільки рішення менеджерів враховують очікувані зміни, то виходить, що джерелом ризику є тільки непередбачувані зміни. Хоч очікувані зміни не піддаються безпосередньому спостереженню, їх можна виміряти за допомогою статистичних досліджень, використовуючи таку формулу:

Дійсна зміна = Очікувана зміна + Непередбачувана зміна.

Отже, дійсну зміну можна розкласти на очікуваний і непередбачуваний компоненти. У випадку абсолютного передбачення або визначеності непередбачуваний компонент та очікувана зміна збігаються. Цей випадок підкреслює роль непередбачуваної зміни як джерела ризику.

Таким чином, управління ризиками можна спростити, якщо навчитися точніше формулювати очікування і виявляти джерела непередбачуваних змін. Для оцінки таких непередбачуваних змін використовуються різні методи, що базуються на оцінці мікроекономічних та макроекономічних факторів на основі математичних моделей і статистичних методів.

Ризик фінансового інструменту, чи це актив, чи пасив, можна оцінити двома способами:

1) як окремий ризик, коли актив або пасив розглядаються окремо від інших активів чи пасивів;

2) як ризик портфеля активів чи пасивів, коли актив або пасив розглядаються як складова сукупності вимог чи зобов’язань, що входять до портфеля.

Імовірність будь-якої події визначається можливістю того, що ця подія здійсниться. Така імовірність виражається в процентах або частках одиниці. З погляду ризику оцінюється розділ імовірності, наприклад, ставок дохідності за цінними паперами, що інвестуються. При цьому розглядаються три стани економіки (бум, нормальний стан і спад), кожному з яких відповідає своя ставка дохідності і своя імовірність початку цього стану. За цими даними розраховується очікувана ставка дохідності за формулою:

де Рi — імовірність і-го стану;

K i — ставка дохідності в і-му стані.

У реальному житті кількість станів економіки необмежена.

Ризик можна також розглядати як шанс одержати прибуток або збиток від інвестування в певний проект. Можливість одержати прибуток або збиток може бути високою або низькою залежно від рівня ризику (непостійності очікуваних доходів).

Простіше за все аналізувати ризик, якщо поділити його на дві категорії — рівень ризику і рівень часу. Рівень ризику можна визначити порівнянням ризикованості тих або інших інвестицій. Так, наприклад, шанси повернути інвестиції, вкладені в компанію UTEL, значно вищі, ніж ті, що були вкладені в невідомі корпорації. Звичайно, значно легше прогнозувати доходи від менш ризикових компаній, ніж від компаній з високим ризиком.

Ризик дуже часто називають зростаючою функцією часу. Якщо ресурси розміщуються на тривалий строк, кредитор повинен одержати винагороду за те, що взяв на себе ризик часу. Отже, ризик визначається базовою або безризиковою ставкою і премією за ризик, пов’язаний з фактором часу.

Усі банківські операції відрізняються різним ступенем ризику. На практиці заведено оцінювати значну кількість ризиків, які можуть охарактеризувати ситуацію і ймовірність здійснення подій.

Серед різноманіття ризиків можна виділити такі (рис. 1).

Рис. 1. Класифікація ризиків

Основними заведено вважати й оцінювати кредитний, валютний, інвестиційний, процентний ризик та ризик ліквідності, хоч усі інші в певні моменти часу і за різних обставин можуть мати і більш істотне значення, ніж вищеназвані. Контроль за банківськими ризиками, їх аналіз та управління ними являє собою один із найважливіших факторів, що визначають прибутковість банку на перспективу.

1.2 Поняття, сутність та види кредитного ризику банку

3 yciєї сукупності ризиків, притаманних банківській діяльності, виділяють насамперед кредитний ризик, який є визначальним, бо це найхарактерніший ризик для банківської діяльності.

В економічній літературі існують різні визначення кредитного ризику. Кредитний ризик – це ризик неповернення у встановлений термін основного боргу та процентів за позичкою, що належать кредитору.

На думку Павлюка С.М., кредитний ризик є вартісним виразом ймовірної події в ході кредитної oпepaції, яка може призвести до збитків, тобто до відхилення фактичних показників від передбачуваних у кредитора.

У найширшому розумінні кредитний ризик – це невизначеність щодо повного та своєчасного виконання позичальником своїх зобов’язань згідно з умовами кредитної угоди. Як економічна категорія кредитний ризик характеризує економіко-правові відносини, що виникають між двома контрагентами – кредитором та позичальником з приводу перерозподілу фінансових активів. Цілком очевидно, що між кожною парою контрагентів формуються власні відносини, які не повторюються і не можуть бути достеменно визначені. Відтак і процес оцінювання величини кредитного ризику досить складно піддається формалізації.

Об'єктом кредитного ризику є кредитна операція, вичерпно i з необхідною точністю оцінити ефективність i умови здійснення якої на перспективу неможливо.

Суб'єкт кредитного ризику — це особа або колектив, які зацікавлені у результатах управління об'єктом ризику i мають відповідну компетенцію щодо управління й прийняття відповідних рішень стосовно об'єкта.

Джерела кредитного ризику — це чинники, які спричиняють невизначеність під час здійснення кредитної операції.

Виявлення джерел кредитного ризику — передумова ефективного управління ризиками, тому й структуру кредитного ризику подаємо саме з точки зору причин його виникнення (Рис. 2).

Структура кредитного ризику
Ризики, зумовлені проблемами позичальника					Ризики, зумовлені технічно-органіэаційними проблемами банку
Ризики позичальника - фізичної особи		Ризики позичальника - юридичної особи			Ризики персоналу		Texнічні ризики
Ризики внутрішнього середовища		Ризики зовнішнього середовища			Ризики внутрішнього середовища
Втрата роботи		Політичні			Ризик страйків
Втрата працездатності		Соціальні			Технічні ризики
(часткова чи повна)		Форс-мажорні			Ризики персоналу
Втрата додаткових		Економічні			Ризик втраченої вигоди
доходів		а) ризик інфляції			Ризик підприємця
Тощо		б) ризик невиконання			Тощо
		зобов'язань контрагентами
		в) ризик зміни ставок відсотків г) ризик зміни вартості застави д) ризик зміни валютних курсів тощо

Рис. 2. – Структура кредитного ризику

Кредитні ризики класифікуються за різними ознаками, вони не є взаємовиключні, а доповнюють один одного. Я пропоную класифікацію кредитних ризиків за такими ознаками (табл. 1).

Наведені узагальнені критерії класифікації кредитних ризиків містять комплексну оцінку характерних ознак, які враховують елементи системи управління ризиком.

Таблиця 1 - Класифікація кредитних ризиків

Ознаки класифікації	Види кредитних ризиків
За сферою виникнення	Зовнішнього середовища (політичні, соціальні, економічні, форс-мажорні) Внутрішнього середовища (недосконалість системи управління, технічні ризики)
За рівнем прийняття рішень	Макроекономічні, на piвні банківської установи, відповідальної особи
За рівнем прогнозованості	Прогнозовані та непрогнозовані
За причинами виникнення	Об'єктивні, суб'єктивні, законодавчі
За типами ризику	Виправдані, невиправдані
За розмірами втрат	Незначні, великі, критичні
За методами подолання	Індивідуальні, спільні
За типами аналізу	Кількісні, якісні

Основні причини виникнення кредитного ризику нарівні окремої позики:

нездатність позичальника до створення адекватного грошового потоку;

ризик неліквідності застави;

моральні та етичні характеристики позичальника.

До чинників, які збільшують ризик кредитного портфеля банку, належать:

надмірна концентрація - зосередження кредитів в одному із секторів економіки;

надмірна диверсифікація, яка призводить до погіршення якості управління за відсутності достатньої кількості висококваліфікованих фахівців зі знаннями особливостей багатьох галузей економіки;

валютний ризик кредитного портфеля;

структура портфеля, якщо він сформований лише з урахуванням потреб клієнтів, а не самого банку;

рівень кваліфікації персоналу банку.

Методи управління кредитним ризиком поділяються на дві групи:

методи управління кредитним ризиком на рівні окремої позики;

методи управління кредитним ризиком на рівні кредитного портфеля банку.

До першої групи методів належать:

аналіз кредитоспроможності позичальника;

аналіз та оцінка кредиту;

структурування позики;

документування кредитних операцій;

контроль за наданим кредитом та станом застави.

Особливістю перелічених методів є необхідність їх послідовного застосування, оскільки одночасно вони є етапами процесу кредитування. Якщо на кожному етапі перед співробітником кредитного відділу поставлено завдання мінімізації кредитного ризику, то правомірно розглядати етапи кредитування як методи управління ризиком окремої позики.

Методи управління ризиком кредитного портфеля банку:

диверсифікація;

лімітування;

створення резервів за кредитними операціями комерційних банків.

Величина кредитного ризику — сума, яку може бути втрачено у разі несплати або прострочення виплати заборгованості. Максимальний потенційний збиток — це повна сума заборгованості у випадку її несплати клієнтом. Прострочені платежі не призводять до прямих збитків, а завдають непрямих збитків, які становлять витрати за процентами (через необхідність фінансувати дебіторів протягом довшого часу, ніж це необхідно) або втрату процентів, які можна було б отримати, якби гроші було повернуто раніше та розміщено на депозит.

Можливість кредитного ризику існує протягом усього періоду кредитування. При наданні кредиту ризик виникає з моменту продажу та залишається до моменту отримання платежу.

З кількісного погляду, кредитний ризик становить функцію параметрів позички та позичальника. Ступінь ризику, пов'язаного з певним позичальником та видом кредиту, базується на оцінці різних видів ризику, які виникають для банку при наданні кредиту. Більше того, визначивши на етапі надання кредиту ступінь його ризику, не можна забувати про те, що він часто змінюється з часом.

1.3 Сутність і порядок залучення кредитів

Діяльність підприємства в системі ринкової економіки неможлива без періодичного використання різноманітних форм залучення кредитів.

З економічного погляду кредит – це форма позичкового капіталу (в грошовій або товарній формах), що надається на умовах повернення і обумовлює виникнення кредитних відносин між тим, хто надає кредит, і тим, хто його отримує.

Банківський кредит надається суб'єктам кредитування всіх форм власності у тимчасове користування на умовах, передбачених кредитним договором є: забезпеченість, повернення, строковість, платність і цільова спрямованість.

Кредити, які надаються банками, за строками користування поділяються здебільшого на:

а) короткострокові — до 1 року;

б) середньострокові — до 3 років;

в) довгострокові — понад 3 роки.

З погляду підприємств (у контексті фінансової звітності) позичковий капітал (зобов'язання) поділяється на довгостроковий і короткостроковий.

Під довгостроковими кредитами банків розуміються зобов'язання підприємства перед кредитною установою (банком), які повинні погашатися протягом терміну, що перевищує один рік з дати складання балансу, а також пролонговані короткострокові кредити (позички), які перейшли до складу довгострокових.

Довгострокові кредити залучаються підприємствами для фінансування довгострокових активів, зокрема основних засобів придбання, реконструкція, модернізація), нового будівництва, видів необоротних активів, а також окремих видів оборотних активів, в яких кошти заморожуються на тривалий період.

Короткостроковими кредитами банків є зобов'язання підприємства перед кредитною установою (банком), які повинні бути виконані протягом терміну, що не перевищує одного року з дати складання балансу, а також зобов'язання за кредитами (позичками), як довгостроковими, так і короткостроковими, термін погашення яких минув на дату складання балансу.

Короткострокові банківські кредити залучаються здебільшого для фінансування оборотних активів підприємства, зокрема на покриття тимчасового дефіциту платіжних засобів, придбання товарів, виробничих запасів тощо.

Банківський кредит – це економічні відносини між кредитором та позичальником з приводу надання коштів банком підприємству на умовах терміновості, платності, повернення, матеріального забезпечення. Банківський кредит надається суб'єктам господарювання всіх форм власності на умовах, передбачених кредитним договором.

Виникнення кредитних відносин між підприємствами й банками можливе за таких умов:

1. Учасники кредитної угоди мають бути юридичними особами і функціонувати на принципах комерційного розрахунку.

2. Підприємство (позичальник) або має бути власником майна, або володіти правом на користування та розпорядження ним.

3. Необхідна наявність економічних і юридичних гарантій повернення кредиту після певного строку.

4. Кредитор має бути так само заінтересований у видачі кредиту, як підприємство – в його отриманні, тобто повинні збігатися економічні інтереси суб'єктів господарювання.

Процес кредитування складається з наступних стадій кредитного процесу:

розгляд заявки позичальника на отримання кредиту

аналіз фінансового стану (кредитоспроможності) позичальника

розробка умов позики, підготовка до укладання кредитного договору

визначення порядку забезпечення кредиту, гарантій повернення позики

процедура надання позики

процедура погашення позики

контроль за кредитною операцією.

Банк до укладання кредитного договору здійснює попередній аналіз фінансового стану позичальника і вивчає його кредитоспроможність. Метою аналізу кредитоспроможності є оцінка результатів фінансової діяльності позичальника, на підставі якої банк приймає рішення щодо можливості надання кредиту або припинення кредитних відносин з даним клієнтом.

У табл. 2 наведено порядок організації роботи щодо отримання банківського кредиту, а також визначені основні акценти в цій роботі, на які повинні звертати увагу керівництво підприємства та його фінансові служби.

Для отримання кредиту позичальник (керівник, фінансовий менеджер, інша уповноважена особа) спочатку звертається до банку для проведення попередніх переговорів. Це звернення може здійснюватися по телефону чи завдяки зустрічі з відповідним працівником кредитного відділу банку. В ході співбесіди представник підприємства повинен з'ясувати головні критерії та умови отримання кредиту, строки, на які можливо отримати кредит, діапазон процентних ставок, порядок погашення, список документів, які необхідно надати банку. На основі проведеної співбесіди оцінюються шанси на отримання кредиту і приймається рішення про доцільність продовження подальших переговорів з обраним банком.

У разі, якщо попередні переговори пройшли успішно, фінансові служби підприємства готують пакет документів, необхідних для розгляду банком питання про надання кредиту. Перелік документів і складається кожним банком відповідно до обраної ним методології оцінки кредитоспроможності позичальника та його інформаційних потреб. Це означає, що кожен банк може вимагати від потенційного позичальника свій специфічний набір документів.

Таблиця 2 Організація фінансової роботи із залучення банківського кредиту

Етапи залучення банківської позички	Основні питання, на які слід звернути увагу
Попередні переговори з обраним банком	• критерії та умови надання кредиту • діапазон процентних ставок • строки та порядок погашення • список документів, які слід подати банку
Рішення про доцільність подальших переговорів з банком	• оцінка шансів на отримання кредиту • зіставлення з умовами надання кредиту, які пропонуються іншими банками
Рішення зборів власників щодо залучення банківського кредиту	• якщо сума кредиту є значною і це передбачено статутом
Підготовка пакета документів відповідно до переліку банку	• перелік документів встановлюється кожним банком індивідуально • формулювання цілей, під які залучається кредит • особливий акцент на бізнес-план і прогноз грошового потоку
Передача пакета документів до банку	• дата прийняття банком пакета документів є офіційною датою подачі кредитної заявки
Відкриття поточного рахунку в банку (якщо такий рахунок відсутній)	• подається типовий набір документів, необхідних для відкриття рахунку
Фінансово-економічна експертиза діяльності підприємства	• кредитний експерт може вимагати додаткової інформації • перевірка достовірності отриманих даних на місці • слід створити всі умови для забезпечення кредитного експерта інформацією
Узгодження величини процентної ставки та інших параметрів кредиту	• привабливість інвестор • уміння вести переговори
Укладення кредитної угоди	• у письмовому вигляді • не потребує нотаріального посвідчення
Моніторинг та контроль	• створення умов для контролю з боку працівників банку цільового використання коштів

2 Оцінка кредитоспроможності позичальника

До комерційного банку звернувся клієнт СТОВ «Світанок» із проханням надати йому кредит у сумі 500 тис. грн. під 20% річних на закупівлю комплектуючих для с/г техніки.

Підприємство працює прибутково і згідно з балансом на останню звітну дату мало такі показники: дебіторська заборгованість – 10997,2 тис. грн., кредиторська – 834,2 тис. грн., коефіцієнт поточної ліквідності – 2,47, коефіцієнт автономії(співвідношення власних і залучених коштів) – 0,71. Фінансовий стан стійкий. Погашення кредиту та сплата процентів плануються за кошти, отримані від реалізації продукції.

У заставу запропоновано готову високоліквідну продукцію на суму не менше ніж 1000 тис. грн. Кредитна історія клієнта позитивна.

Звітність СТОВ «Світанок» представлена в додатку.

2.1 Визначення класу кредитоспроможності позичальника

Методики оцінки фінансового стану позичальника, що розроблені закордонними і вітчизняними банками для цілей аналізу кредитоспроможності, можуть відрізнятися системою показників і напрямами аналізу. Однак всі вони мають спільну мету – визначити фінансову стійкість підприємства, передбачати май6утні обсяги реалізації, грошові потоки та прибуток, виявивши ризики і обґрунтувати можливість кредитних відношень з клієнтом.

В даній роботі оцінка фінансового стану позичальника і віднесення його до відповідного класу кредитоспроможності виконуються за системою показників. наведених в таблиці 3 (з урахуванням рекомендацій НБУ).

Таблиця 3 – Визначення класу кредитоспроможності позичальника

Показник	Фактичне значення	Вага показника (бали)
1 Ліквідність 1.1 Коефіцієнт поточної ліквідності (Кпл),% 1 2 Коефіцієнт абсолютної ліквідності (Кал),%	2,47 0,05	20 0
2 Фінансова стійкість 2.1 Коефіцієнт автономії (Ка),% 2.2 Коефіцієнт маневреності (Км),%	0,71 0,58	10 10
3 Стан дебіторсько-кредиторської заборгованості 3.1 Період обертаємості дебіторської заборгованості (Пдз), дні 3.2 Період обертаємості запасів виробництва (Пзап), дні 3.3 Період обертаємості кредиторської заборгованості (Пкз), дні 3.4 Показник обертаємості оборотного капіталу {Оок) дні	57,72 63,08 14,66 106,14	- - - 0
4 Рентабельність 4.1 Чиста рентабельність реалізованої продукції (ЧРп),%	7,91	10
5 УСЬОГО вага показників, бали		50
6 Коригуючі коефіцієнти	Фактичне значення	Значення коефіцієнта
6.1 Наявність діючих кредитів 6 2 Тенденція надходжень на поточні рахунки 6.3 Стабільність грошових надходжень 6.4 Альтернативні джерела погашення 6.5 Строк функціонування підприємства, роки 6.6 Ринкова позиція (попит на продукцію) 6 7 Репутація позичальника 6.8 Наявність прострочених платежів по кредитам у минулому	Немає Збільшення Періодичні Є Більше 5р. Великий Висока Не було	1,05 1,1 0,95 1,10 1,05 1,10 1,10 1,05
7 Загальна вага показників (ЗВ), бали ЗВ=п.5 * добуток коефіцієнтів (п.6.1-п.6.8)		80,50
8 КЛАС кредитоспроможності позичальника		Г

Таблиця 4 - Формули та умови для розрахунків

Показник, формула для розрахунку	Умови визначення ваги показника	Вага показника, бали
	Кпл < 0,35	0
	0,35 <=Кпл< 0,5	5
	0,5 <=Кпл<1,0	10
	1,0 <= Kпл< 1,5	15
	Кпл >= 1,5	20
	Кал < 0,1	0
	0,1 <=Кл<0,15	5
	0,15 <лКл<0,2	10
	0,2 <= Кл < 0,25	15
	0,25 <=Кл	10
	Ка>=1	20
	0,8<=Ка< 1	15
	0,6 <=Ка < 0,8	10
	0,5 <=Ка< 0,6	5
	Ка<0,5	0
	Км<0	0
	0<=Км<0,2	5
	0,2 <= Км < 0,5	8
	0,5<=Км< 1	10
	Км>=1	15
		-
		-
		-
Оок = Пдз + Пзап - Пкз	0ок<0	20
	Оок = 0	10
	0ок>0	0
	ЧРп <=0%	0
	0%< ЧРп<5%	5
	5% <= ЧРп < 10%	10
	І0%<= ЧРп < 15%	15
	15%<= ЧРп < 20%	20
	ЧРп >=20%	30

Таблиця 5 - Умови визначення коригуючих коефіцієнтів

Показник	Значення показника	Коригуючий коефіцієнт
Наявність діючих кредитів	Немає	1,05
	Є, стандартні	0,95
	Є, нестандартні	0,85
Тенденція надходжень коштів на поточні рахунки	Збільшення	1,1
	Постійні	1,05
	Коливання
	Зменшення	0,9
Стабільність грошових надходжень	Щоденні	1,05
	Періодичні	0,95
Наявність альтернативних джерел погашення кредиту	Є	1,1
	Немає	0,9
Строк функціонування підприємства (Сф), роки	Сф <=1	0,95
	1 <Сф <=5	1,0
	Сф >5	1,05
Ринкова позиція (попит на продукцію)	Великий	1,1
	Задовільний	1,05
	Обмежений	0,9
Репутація позичальника	Висока	1,1
	Задовільна	1,0
	Сумнівна	0,9
Наявність прострочених платежів по кредитам у минулому	Не було	1,05
	Мали місце	0,9.
КЛАС кредитоспроможності позичальника (ККП)	ЗВ >= 160	А
	130 <= ЗВ<160	Б
	90 <= ЗВ< 130	В
	60 <= ЗВ < 90	Г
	ЗВ < 60	Д

Умовні позначення до таблиць 2.1-2.3:

ПА - поточні активи;

Вмп - витрати майбутніх періодів;

ПЗ - поточні зобов'язання;

Дмп - доходи майбутніх періодів;

ГК - грошові кошти;

ВК - власний капітал;

ВБ - валюта балансу;

ВОК - власні оборотні кошти;

ДЗ - дебіторська заборгованість (чиста реалізаційна вартість);

ЧД - чистий доход (виручка) від реалізації продукції;

ВЗ - виробничі запаси;

Тов -