Особливості розробки дизайну меблів
Якщо ж за рахунок, наприклад, застосування різних типів і видів лицьової фурнітури можна домогтися розрізнення в композиції двох однотипних модулів, то стає можливим збільшення кількості розрізнюваних композиційних рішень у к разів. Це стосується й інших випадків збільшення кількості варіантів прийнятих рішень.
При виборі т, які характеризують можливу багатоманітність рішень, що входять до арсеналу проектувальника, доцільно враховувати застосування для лицьових поверхонь виробів облицювальних та оздоблювальних матеріалів різних фактур, текстури, рисунка (рис.14) й кольору, використання можливостей сучасної технології (тиснення, декалькоманії, шовкографії, рельєфних елементів із пластмас, дерева, металу, різних покриттів з рисунком, нанесених полі графічними засобами, і т.п.).
Доповнення композиційних рішень за рахунок введення нової одиниці, по суті, збільшує кількість модулів п у різних з'єднаннях. Це надзвичайно ефективний спосіб, особливо при початковому значенні п. Новою одиницею може бути або додатковий конструкційний, або декоративний елемент.
Рис. 11 метод збільшення кількості композиційних вирішень корпусних меблів шляхом поділу з п елементів на декілька самостійних блоків.
Рис. 12 метод збільшення кількості композиційних вирішень корпусних меблів шляхом перестановки самостійних блоків на прикладі базового варіанта, зображеного на рис.11
Рис.13 метод збільшення кількості композиційних вирішень корпусних меблів по організації ППС шляхом переміщення самостійних блоків по горизонталі (а) і горизонталі та вертикалі (б) на прикладі одного з варіантів, зображеного на рис. 12
Внаслідок специфіки композиційних побудов цей спосіб найефективніший при використанні разом із способом ведення не заповнюваних проміжків між блоками.
Наведені способи застосування комбінаторного аналізу свідчать про можливості комбінаторного проектування.
У практиці варіантного формотворення меблів знаходить застосування також ряд типів комбінаторних побудов, умовно визначуваних як «конструктор» «універсал» і «трансформація».
Конструктор – вид трансформованої морфологічної структури, що складається з певної номенклатури базових конструктивів, уніфікованих для численних функціонально важливих трансформ. Трансформація конструктора забезпечуються за рахунок морфологічних особливостей конструкти вів – елементів меблів, а також просторово – часових і конструктивних способів їх зв'язку шляхом різноманітних при стикувань, механічних з’єднань, «замків», «затискачів» і т.п.
Розрізняють такі види конструктору: з одного конструктору (одноелементний), з неповторюваних конструкторів, модульний, агрегатний і типорозмірний. У практиці проектування меблів конструктор звичайно являє собою поєднання кількох видів при домінуючій ролі одного з них.
Одноелементний конструктор — це трансформована морфологічна структура, що складається з одного конструктору і здатна набувати суттєво відмінних функціонально значних трансформ, яких не було у вихідному, нейтральному стані. Приклад одноелементного конструктора — стандартний елемент, застосовуваний для вирішення програми просторових структур обладнання виставок.
Використання принципів конструктора з неповторюваних елементів передбачає створення об'єктів, які не містять уніфікованих елементів.
Модульний конструктор складається з великої кількості конструктивів, що мають спільну морфологічну ознаку або елемент — модуль.
Агрегатний конструктор передбачає створення виробів з агрегатів, а типорозмірний — з уніфікованих типорозмірних елементів.
Побудови типу універсал базуються на створенні виробів з формою, використовуваною в кількох різних функціональних призначеннях рис.15,І). Одержувані таким чином багатоцільові форми передбачають їх використання кожної окремо або всіх заразом.
Принцип морфологічної трансформації —один із засобів підходу до розробки багатоелементних, багатопредметних комплексів. Трансформований об'єкт— це будь-яка матеріальна структура, здатна набувати функціонально значущих етапів шляхом внутрішнього переконструювання, здійснюваного щоразу в проміжному, функціонально – нейтральному стані.
Принцип трансформації може бути схематизований у вигляді моделі: вихідна трансформа — проміжний процес — нова трансформа.
Кожен з етапів трансформації забезпечує певну сферу функціонування, яка включає пенні функціональні процеси, що виражають смислову структуру конкретної художньої моделі. Суть того чи іншого способу трансформації меблів полягає в особливостях проміжного процесу, оскільки початкова і кінцева трансформи в основному беруться ніби в готовому вигляді (диван - ліжко, тумба-стіл, шафа – ліжко). Найбільше поширення в меблях знаходить застосування комбінаторних способів трансформації, таких, як додавання - віднімання, складання - розкладання , вкладання одного в одне та ін. Трансформаційний ефект можна одержати за допомогою таких принципів: «гармошки», «ширми», «книги», «матрьошки», «листового пирога» і т.п.
Для побудов типу трансформації характерні два типи завдань: трансформовано - пакетована форма і штабельована форма.
Зміст трансформовано – пакетованої форми полягає в створенні виробів, здатних до перетворення в "неробочому" стані в гранично компактну форму. До таких виробів належать: комбіновані шафи з викидними, висувними або викочуваним ліжком, столом, стільцем; крісло - ліжко; диван –ліжко і т.д.
Сенс штабельованої форми полягає в створенні форм виробів, заснованих на комбінаторному використанні властивостей до рівності, подібності або граничної просторової поєднуваності однакових або типорозмірних форм складної просторової конфігурації, що дає змогу їх штабелювати (складувати) в компактне ціле(рис.15,ІІ).
За способом штабелювання розрізняють; штабелювання по вертикалі; штабелювання зі зміщенням у перед – догори: штабелювання зі зміщенням у бік – догори; штабелювання по горизонталі; штабелювання окремими елементами.
У практиці варіантного формотворення меблів часто відбувається взаємодія різних типів комбінаторних побудов.
Використовуючи комбінаторики, проектувальник повинен в враховувати той факт, що не всі комбінаційні рішення,матимуть досить високі естетичні та функціональні якості.
Як правило, побудови композиції і вимоги ергономіки внесуть додаткові обмеження, врахування яких призведе до зменшення кількості прийнятих композиційних рішень.
Усе це розмаїття, що значмо підвищує можливість створення високохудожніх вирішень, залежить безпосередньо віл технологічних та конструкторських вирішень. Чим більш розвинута технологія, тим більш можливостей створення нових комбінаторних форм, тим багатшою буде композиційна багатоманітність.
Рис.15. Комбінаторні побудови: І – «універсал»: гойдалка-стіл; ІІ –«трансформація» : а – меблі з латексових подушок – крісло, ліжко, шезлонг (дизайнери Дж. Де Пас. Д. Д’урбіно. П. Ломцці) б – батофункціональний контейнер: стіл туалетний – крісло (дизайнер Л. Массон) ; в – штабельовані табурети (дизайнери С. Мигаль, І. Іванів).
Висновок
Меблева промисловість опинилася у сильному занепаді в той час, коли Україна входила до складу Радянського Союзу. За часів незалежності України меблева промисловість почала поступово розвиватися і набувати більших обсягів виробництва відповідної продукції. Розвиток меблевої промисловості виявлявся у вдосконаленні продукції: введенням нових дизайнів меблів, підвищення якості продукції, введенням нового устаткування на підприємствах тощо; збільшенні обсягів виробництва продукції; забезпечення промисловості потрібними матеріалами і т. ін.
Останнім часом розвиток дизайну та конструювання з метою удосконалення споживчих властивостей ґратчастих меблевих виробів (ГМВ) істотно змінив підходи до формування процесів виробництва та управління, організації предметно-просторового середовища життєдіяльності людини. У дизайні сучасних меблів неприйнятні стандартні рішення. Важливі тут , так би мовити, індивідуальні та дрібносерійні проекти, реалізація яких повинна базуватися на новітніх технологіях. При всьому технічному прогресі наші вироби поступаються їм за формою та навіть за їх практичною пристосованістю та доцільністю». Цим відвідувачем був Г. Земпер, засновник технічної естетики. Через шість років відомий англійський теоретик та соціолог Д. Рескін відзначив з цього приводу: «Те, що створюється поспішно, вмирає також поспішно; те, що коштує всього дешевше, у підсумку виявляється найдорожчим», — зафіксувавши у даному висловлюванні зв’язок між доцільністю, корисністю та красою. Отже виникнення дизайну пов’язано з власне процесом розвитку людської цивілізації. З самого свого виникнення дизайн орієнтувався на досягнення єдності трьох принципів: корисності, зручності та краси.