Xreferat.com » Рефераты по религии и мифологии » Буддизм як найдавніша зі світових релігій

Буддизм як найдавніша зі світових релігій

до н.е. на острові Шрі-Ланка, і там була записана “Типітака” мовою упали.

З метою примирення, що сперечаються в історії буддизму прийняті обидві версії. Що ж стосується розбіжностей між різними школами раннього буддизму, те майже усі вони зв'язані з трактуванням філософських проблем вселеної і її взаємин з особистістю.

Поряд з філософією розвиваються буддійські ритуали і мистецтво. Багаті заступники фінансують будівництво ступ. Навколо цих меморіальних споруджень, де містяться останки Будди й інші буддійські реліквії, складається особливий культ, до них відбуваються паломництва. Хоча така віра з погляду буддизму зовсім марна для досягнення нірвани, вона приймається з поваги до звичаїв і традицій місцевих буддійських громад.

Після смерті пануючи Ашоки і воцаріння династії Шунгов, що надавали перевагу брахманізму, центр буддизму переміщається на Шрі-Ланку. Протягом трьох наступних століть буддизм перетворюється у впливову релігійну силу на всій території Індії, а в часи династії Сатаваханов поширюється в Центральній Азії. В епоху правління другого після Ашоки знаменитого заступника буддизму Канишки (I – II ст. н.е.) вплив цієї релігії простирається від північних границь Індії до Центральної Азії (Кушанская імперія). Тоді ж з основами навчання знайомляться в торгових центрах Північного Китаю. Через південний морський шлях буддизм проникає в Південний Китай.

З початку нової ери буддизм здобуває риси релігії цивілізації. Він поєднує в єдиний простір різні народи і території, утворити складні сполучення місцевих традицій з навчанням Будди. По всьому цьому просторі буддійські проповідники розносять тексти Навчання. Разом з буддійськими доктринами і релігійною практикою індійські буддисти приносять у різні країни досягнення Індії в області медицини, фармакології, астрономії, астрології, архітектури, ліплення, живопису, літератури і т.д.

Національні форми буддизму


Переможний хід буддизму по країнах Азії почалося ще до нової ери. З III ст. до н.е. буддизм з'явився на території Центральної Азії (нинішні Таджикистан і Узбекистан), з I ст. н. е.— у Китаї, з II ст. — на півострові Індокитай, з IV ст. — у Кореї, з VI ст. — у Японії, з VII ст. — у Тибету, з XII ст. — у Монголії. Використовуючи свій головний принцип — не порушувати сформовані культурні традиції різних країн і народів і по можливості зростатися з ними, — буддизм швидко прижився скрізь і, прищепивши до древа місцевої культури, дав нові втечі. Наприклад, у Китаї цей процес почався з V-VI ст. У VIII—IX ст. там успішно поширювалися принаймні вже два чисто китайських напрямки буддизму — школа чистої землі будди Амитабхи і школа чань. У Японію буддизм проникнув вже в китайському обличчі. Китайські школи тяньтай, хуаянь-цзун, школа чистої землі будди Амитабхи і чань поступово завоювали Японію, ставши відповідно школами тендай, ке-гон, амідаїзма і дзен.

Однак і в Китаї буддизм піддавався атакам як ззовні — від іноземних завойовників, так і зсередини — з боку відродженого конфуціанства. Правда, він не був зовсім витиснутий з цієї країни, як случилося в Індії, але його вплив невимірний ослабнуло. Надалі той же процес повторився в Японії, де зміцнилася національна релігія — синтоїзм. Узагалі поява і твердження буддизму, як можна бачити на прикладі Китаю, Індії і деяких інших країн, своєрідно стимулювало відродження місцевих релігійних традицій. Якщо вони, усотавши всі досягнення буддизму, виявлялися досить сильними, то пануванню буддизму приходив кінець.

У кожнім регіоні розвивалися своя власна буддійська символіка і буддійські обряди — шанування святих місць, календарні свята, обряди життєвого циклу, що живилася місцевими традиціями. Буддизм ввійшов у кров і плоть багатьох і багатьох народів, став частиною їхнього повсякденного життя. Він змінив місцеві традиції, але і сам перетерпів зміни. Буддизм сприяв розквіту культури цих країн — архітектури (будівництво храмів, монастирів і ступ), образотворчого мистецтва (буддійська скульптура і живопис), а також літератури. Це добре видно на прикладі поезії, натхненної ідеями дзен-буддизма.

З ослабленням впливу великих монастирів, що в епоху розквіту буддійської цивілізації були свого роду “державами в державі”, головну роль у житті буддистів стали грати невеликі місцеві монастирі і храми. Влади почали набагато більш активно втручатися в релігійні справи сангхи. Особлива ситуація склалася в Тибету, де утворилася теократична держава, кероване главою “жовтошапочної” школи гелукпа далай-ламою, що був і релігійним, і державним лідером. Лами доносять послання Будди і відкривають його зміст учням, тому їх почитають як непогрішних божеств, віра в який важливіше знання буддійських догматів.


Буддизм на заході


Мабуть, жодна зі східних релігій не викликала в європейців таких складних і суперечливих почуттів, як буддизм. І це цілком зрозуміло — буддизм як би кидав виклик всім основним цінностям християнської європейської цивілізації. У ньому було відсутнє представлення про бога-творця і уседержителя всесвіт, він відмовився від поняття душі, не було в ньому і релігійної організації, подібної християнської церкви. А головне, замість райського блаженства і порятунку він пропонував віруючим нірвану, що приймається за повне небуття, ніщо. Не дивно, що людині Заходу, вихованій у християнських традиціях, така релігія здавалася парадоксальної, дивної. Він бачив у ній відхилення від самого поняття релігії, зразком якої вважалося, природно, християнство.

“Єдина, але зате величезна послуга, що може зробити буддизм, — писав відомий буддолог XIX ст. і переконаний християнин Бартоламі Сент-Іллер, — полягає в тому, щоб своїм смутним контрастом подати нам привід ще більш цінувати неоціненне достоїнство нашої віри”.

Однак для деяких західних мислителів ідеї буддизму як релігії, протилежної християнству, але настільки ж розповсюдженої і шанований у світі, стали важливим знаряддям критики західної культури, західної системи цінностей і самого християнства.

До цих мислителів відносяться насамперед Артур Шопенгауер, Фрідріх Нецше і їхні послідовники. Саме завдяки їм, а також засновникам нових синтетичних релігійних плинів, багато в чому порівнюючих себе християнству (наприклад, Олені Блаватскій і її сподвижнику полковнику Олькотту, засновникам Теософського суспільства), наприкінці XIX—початку XX ст. буддизм почав поширюватися на Заході й у Росії.

До кінця XX сторіччя Захід пережив уже багато хвиль захоплення буддизмом у різних його формах, і усі вони залишили в західній культурі помітний слід.

Якщо на початку XX ст. європейці зачитувалися текстами палійского канону в перекладах найвизначніших буддологів, то після Другої світової війни завдяки перекладам Е. Конзе європейський світ познайомився з махаянскими сутрами. Приблизно в цей же час відомий японський буддист Судзукі відкрив для Заходу дзэн, захоплення яким не пройшло і дотепер.

У наші дні росте популярність тибетського буддизму. Високий авторитет нинішнього Далай-лами, що через переслідування китайської влади живе у вигнанні — в Індії, чимало сприяв популярності навчання школи гелукпа. Усе це дозволяє сказати, що буддизм, що зробив вплив на рух бітників і хіппі, на творчість американських письменників, таких, як Джером Сэлінджер, Джек Керуак і інші, став складовою частиною сучасної західної культури.

У Росії вплив буддизму довгий час практично не відчувався, хоча на її території проживають народи, що сповідають буддизм у монгольському варіанті (буряти, калмики, тувинці).

Зараз на хвилі загального релігійного відродження спостерігається пожвавлення діяльності буддистів. Створено Буддійське суспільство, Буддійський університет, відновлюються старі і відкриваються нові буддійські храми і монастирі (дацани), видається велика кількість буддійської літератури. В обох російських столицях і в ряді інших міст діють центри відразу декількох буддійських традицій.

Література


1. Біблія. Книги Старого і Нового Завіту.

2. Марченков В.Г. Початки православ'я. М.:Петит, 1991.

3. Закон Божий (Перша книга про православну віру) під ред. М. Добужинського.

4. Косидовський Г.О. Біблійні сказання. Сказання євангелістів. М.:Політіздат, 1990.

5. Наука і життя N 3,6-8 /М.: Преси, 1993.

6. Енциклопедія для дітей. М., 1996.

7. “Магомет, його життя і релігійне навчання”, СПБ, 1902.

8. Андреєв Д.Л. “Роза світу”, М., “Прогрес”, 1990.

9. Основи релігієзнавства., Підручник., “Вища школа”, 1994.

10. Настільна книга атеїста, М., 1990.

Если Вам нужна помощь с академической работой (курсовая, контрольная, диплом, реферат и т.д.), обратитесь к нашим специалистам. Более 90000 специалистов готовы Вам помочь.
Бесплатные корректировки и доработки. Бесплатная оценка стоимости работы.

Поможем написать работу на аналогичную тему

Получить выполненную работу или консультацию специалиста по вашему учебному проекту
Нужна помощь в написании работы?
Мы - биржа профессиональных авторов (преподавателей и доцентов вузов). Пишем статьи РИНЦ, ВАК, Scopus. Помогаем в публикации. Правки вносим бесплатно.

Похожие рефераты: