Проблеми виникнення та становлення феномену релігії
ВИСНОВКИ
Комплексні й неупереджені дослідження проблеми виникнення в людини релігійної свідомості дозволяють зробити кілька вірогідних висновків.
По-перше, релігійні вірування могли з’явитися в людини не раніше з абстрактну свідомість, що оперує поняттями, а тому має бути пов’язаною з мовою (при тому з мовою як засобом абстракції, а не сугестії). За даними палеоантропології та лінгвістики, це не могло стосуватися палеоантропів, оскільки вони були не здатні до мови в цьому розумінні. Тому будь-які страннощі в поведінці останніх не можна пояснювати наявністю релігії в їхньому суспільстві. Так само не може йтися про релігію в суспільстві неоантропів аж до моменту виникнення в них мови. І явища, на які посилаються для доведення існування релігії в цих середовищах, можуть бути тлумачені під іншим кутом зору. Наприклад, явище первісного мистецтва може бути розглянуто як один з елементів процесу дивергенції видів, а численні факти поховань неандертальців можна пояснити дбайливим ставленням до небіжчиків як до хворих.
По-друге, коли йдеться про ранні форми релігії чи про найпершу з них, необхідно спочатку визначити, що розуміється під поняттям релігії взагалі. Бо саме на етапі визначення цього поняття починаються численні розбіжності в різноманітних концепціях розвитку релігійних вірувань. Наприклад, можна вважати критеріями релігії віру в духів чи жертвопринесення, монотеїзм чи політеїзм тощо. Найбільш ранньою за такого розгляду потрібно визнати найменш конкретну форму релігії, пов’язану з найменшою абстракцією. Такою здається фетишизм як віра в надприродні властивості окремих природних об’єктів, яка не підіймається ще до об’єднання їх у роди чи уособлення якоїсь природної сили.
По-третє, оскільки фетишизм не був, принаймні у найпершій своїй стадії, вірою в щось надчуттєве, а був цілком пов’язаний із конкретно-чуттєвим сприйняттям, то його не можна вважати справжнім варіантом релігії як віри в надприродне, надчуттєве. Скоріше фетишизм був тим підґрунтям, на основі якого в процесі поступового розвитку людської свідомості накопичувалися інші. Фетишизм стає невід’ємним компонентом кожної форми релігійної свідомості, наприклад, тотемізму чи анімізму. З фетишистськими уявленнями пов’язані нерідко й магічні ритуали, які передбачають віру в надприродні властивості предметів чи істот. А власне релігійні уявлення як такі з’являються у вигляді уособлення сил природи та абстракції. Це можуть бути і віра в душу, й віра в не уособлену силу, та й багато чого іншого. Проте в кожному разі будь-яка форма релігійної свідомості має в собі елемент фетишизму.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ І ЛІТЕРАТУРИ
Алексеев В.П., Першиц А.И. История первобытного общества: Учеб. для вузов по спец. «История». – М.: Высшая школа, 1990. – 351 с., ил.
Борисковский П.И. Древнейшее прошлое человечества. – М.: Наука, 1980, – 2-е изд., перераб. – 240 с.
Бунак В.В. Род Ноmo, его возникновение и последующая эволюция. – М.: Наука, 1980, 329 с.
Вёрман К. История искусства всех времён и народов (Искусство первобытных племён, народов дохристианской эпохи и населения Азии и Африки с древнейших веков до ХІХ столетия, т.1). – М.: ООО «Издательство АСТ», 2000. – 944 с., ил.
Жильсон Э. Живопись и реальность. – М.: «Российская политическая энциклопедия» (РОССПЭН), 2004. – 368 с. (Серия «Книга света»).
Кабо В.Р. Первобытная доземледельческая община. – М.: Наука, 1986. – 304 с.
Капустин Н.С. Особенности эволюции религии (на материалах древних верований и христианства). – М.: Мысль, 1984. – 222 с.
Козловский И.А. История религий: Учебно-методическое пособие. – Донецк: ДонГИИИ, 2004. – 182 с.
Куценков П.А. Начало. Очерки истории первобытного и традиционного искусства. – М.: Алетейа, 2001. – 264 с., ил.
Леви-Брюль Л. Первобытное мышление // Психология мышления. М.: Изд-во МГУ, 1980. – С.130-140.
Николаева Н.А., Сафронов В.А. Истоки славянской и евразийской мифологии. – М.: Издательство «Белый волк», 1999. – 312 с.
Першиц А.И., Монгайт А.Л., Алексеев В.П. История первобытного общества: Учебник. – 3-е изд., перераб. и доп. – М.: Высшая школа, 1982. – 223 с., ил.
Петрухин В.Я. Мифы финно-угров. – М.: ООО «Издательство Астрель»: ООО «Издательство АСТ», 2003. – 464 с., ил.
Сегеда С. Антропологія: навч. посібник. – К.: Либідь, 2001. – 336 с.
Семёнов Ю.И. На заре человеческой истории. – М.: Мысль, 1989. – 318 с., ил.
Смирнов Ю.А. Лабиринт: морфология преднамеренного погребения. Исследования, тексты, словарь. – М.: Издательская фирма «Восточная литература» РАН, 1997. – 279 с., ил., табл.
Тайлор Э.Б. Первобытная культура: пер. с англ. Д.А.Коропчевского. – М.: Политиздат, 1989. – 573 с.
Токарев С.А. Религия в истории народов мира. – 4-е изд., испр. и доп. – М.: Политиздат, 1986. – 576 с., ил.- (Б-ка атеист. литературы).
Францев Ю.П. У истоков религии и свободомыслия. – М.-Л.: Издательство АН СССР, 1959. – 575 с.
Фролов Б.А. Первобытная графика Европы. – М.: Наука,, 1992. – 200 с., ил.
Шарль де Бросс о фетишизме. Общ. ред. И предисл. М.И.Шахновича. Перевод, примеч. и библиографический очерк Л.Р.Дунаевского. – М.: Мысль, 1973. – 207 с.
Элиаде М. Религии Австралии. – СПб.: «Университетская книга», 1998. – 319 с.
Энциклопедия для детей. Т.6. Религии мира. Ч.1. Верования древности. Религии Ирана и Индии. Иудаизм. Буддизм. – 3-е изд., перераб. и доп. / Глав. ред. М.Аксёнова; отв. ред. Т.Каширина. – М.: Аванта+, 2003. – 704 с., ил.
ТЕЗИ ДОПОВІДІ ДЛЯ УЧАСТІ У СТУДЕНТСЬКІЙ КОНФЕРЕНЦІЇ „ДНІ НАУКИ – 2005”
Виконав студент гр.
ФіР 04-б Халіков Р.Х.
Науковий керівник:
ас. Луковенко І.Г.
„ПРОБЛЕМИ ВИНИКНЕННЯ ТА СТАНОВЛЕННЯ ФЕНОМЕНУ РЕЛІГІЇ”
Проблемам первісного суспільства, зокрема проблемам виникнення в ньому релігійних вірувань, присвячено чимало наукових праць, які намагалися відповісти на 3 основні питання: Коли це сталося? Чи це був тривалий процес, чи одномоментний акт? Якщо мала місце еволюція релігійної свідомості, то яку з ранніх форм релігії слід уважати найпершою?
Але ці праці мають певну кількість вад, які властиві більшості з них. По-перше, це переважна відсутність комплексного підходу до об’єкту. Адже коли фахівець пише монографію, він використовує вантаж знань, метод, специфічні для його фаху. І зрозуміло, що питання, пов’язані з лінгвістичними феноменами краще пояснить фахівець із відповідної галузі, ніж, наприклад, археолог. Людина не може бути фахівцем у всьому, проте часто вчені перебільшують свою компетентність у суміжних дисциплінах і навіть не намагаються співвіднести свої висновки з їхніми набутками. Як наслідок маємо дуже некомпетентні, суперечливі припущення, що, попри те претендують на звання істинних. На цю проблему вказував іще Б.Ф.Поршнєв, працю якого з питань палеопсихології можна привести як приклад удалої в цьому аспекті, проте майже неможливо знайти в продажу.
По-друге, досягненню істини в питаннях палеорелігієзнавства заважає те, що вчені не завжди розрізняють факти та власні світоглядові передзнання. Вчителі й попередники, домінуючі теорії, релігійна орієнтація формують вихідну позицію вченого, мету, яку він ставить перед собою, а це, в свою чергу, зумовлює напрямок його думок і, чималою мірою, висновки. Наприклад, католицькі вчені-томисти В.Шмідт і П.Тейяр де Шарден та радянські вчені-марксисти Ю.П.Францев і Б.Ф.Поршнєв, розглядаючи ті самі факти, приходили до різних висновків у дослідженні первісної релігії, бо метою одних було довести, що релігія дана Богом, а других – що вона є плід незахищеності первісного людства перед природою.
Ці недоліки актуалізують роботу в напрямку палеорелігієзнавства, яка має врешті розвинути справжню комплексну концепцію появи та генезису релігії. Ця концепція повинна привертати дані археології, етнології, психології, фізіології людини та приматів, лінгвістики, тафології та інших суміжних дисциплін, максимально розширюючи потік інформації; а також має бути максимально неупередженим розглядом фактів, від якого і залежатимуть висновки, а не від вихідної позиції.
Такий підхід приводить до руйнування деяких сталих стереотипів. Наприклад, дуже поширеною є гіпотеза про те, що феномен релігії в людському суспільстві має місце приблизно 100 тисяч років і це засвідчене численними археологічними знахідками та етнографічними дослідженнями. Проте такі археологічні знахідки, як поховання палеоантропів, не можуть гарантовано свідчити про наявність у суспільстві релігії, особливо якщо не представлений інвентар. А навіть якщо такий і є, то він скоріше свідчить про дбайливе ставлення до мертвих як до хворих (наприклад, те, що поховання розташовані на території поселень, свідчить про стійку заборону проганяти членів групи, а присутність їжі в похованні – про заборону позбавляти когось їжі. Ці заборони прийшли ще від часів подолання хабілісами першої виробничої потреби і не свідчать про наявність релігії). Так само палеолітичний живопис не може відповідати сучасному мистецтву як теоретично (нема ні сюжетної, ні композиційної єдності), так і по своєму змісту ( його слід скоріше розглядати як елемент чи наслідок процесу дивергенції видів Homo sapiens sapiens і Homo sapiens neanderthalensis, а не проявом естетичних чи магічних феноменів у суспільстві. Нарешті, етнографічні дослідження не можуть у повній мірі пояснити суспільно-культурних процесів, що відбувалися в палеоліті, бо стосуються людей, що вже далеко відійшли від мезолітичного людства, навіть якщо не вийшли в технічному плані з того ж мезоліту. І зовсім на можна вивести з результатів цих досліджень культурні та релігійні уявлення палеоантропів, які представляли інший біологічний вид.
Щодо часу появи релігії, то треба сказати, що релігійна свідомість могла з’явитися в людини не раніше за взагалі абстрактну свідомість, яка оперує поняттями, а тому має бути пов’язаною з мовою (при тому мовою як засобом абстрагування, а не сугестії. А морфологія палеоантропів каже, що вони не були здатні до мови в цьому розумінні.) про абстрактну свідомість та мову можна говорити лише стосовно людей сучасного фізичного типу, тобто релігійна свідомість могла з’явитися не давніше, як 35-40 тисяч років тому, а остаточно сформувалася ще пізніше.
Щоб визначити, принаймні суто гносеологічно, яка з форм релігії є найбільш ранньою, треба визначити, що саме відносити до релігійних феноменів, які мають бути критерії визначення. Найбільш ранньою треба, напевне, визнати найменш конкретну форму релігії, пов’язану з найменшою абстракцією. Такою здається фетишизм як віра в надчуттєві властивості чуттєвих об’єктів, яка ще не підіймається до об’єднання їх у роди чи уособлення якоїсь надприродної сили. Проте визнати фетишизм найпершою формою релігії не дозволяє те, що він не обов’язково має бути пов’язаним із найменшим абстрагуванням, а пов’язаним лише з конкретно-чуттєвим сприйняттям. Скоріше він був тим підґрунтям, на основі якого в процесі поступового розвитку людської свідомості накопичувалися різні форми релігії, а також магічні ритуали. А власне релігійні уявлення як такі з’являються як уособлення сил природи та абстракції. Це можуть бути й віра в душу чи духовні істоти, й віра в неуособлену силу, проте в кожному разі будь-яка форма релігійної свідомості несе в собі елемент фетишизму.