Лекции по статистике
Лектор: Мазуренко Валентина Петрівна.
Умови роботи.
9 тем. 6 контрольних. Можливі автомати "5" і "4".
Відвідування семінарів обов'язкове. Лекцій – не обов'язкове (бажане).
На семінари: калькулятор.
Література.
1. Теорія статистики. Практикум. За ред. Єріної А.М., Пальянс З.А. – синій колір, стислий виклад теорії, приклад рішень, задачі. Рекомендується!
2. Ковтун Н.В., Столяров В,С. Загальна теорія статистики. Курс лекцій. К.: Хвиля, 1996.
3. Общая теория статистики. Учебник. Под общей редакцией проф. Елисеевой И.И. М.: Финансы и статистика, 1995.
4. Общая теория статистики. Учебник. Под редакцией Ефимовой М.Р. М.: 1996.
5. Практикум по теории статистики. Учебное пособие. (непоганий практикум). Под ред. проф. Шмойловой Р.А. М.:1998.
6. Статистика. Збірник задач. Навчальний посібник. За ред. Головача А.В.
7. Пасхавер И.С. Яблочник . Общая теория статистики. 1983 р.
8. Статистика. Підручник. За ред. Головача А.В., Єріної А.М. та ін. 1993 р.
9. Статистика. Підручник. За ред. Герасименка С.С., Головача А.В., Єриної А.М., К.:КНЕУ 1998.
10. Закон України "Про статистику", 1992 рік.
11. Державна програма переходу України на міжнародну систем обліку і статистики. Мінстат, 1992 рік.
Предмет і метод статистики.
План.
1. Поняття статистики.
2. Предмет статистики, його визначення.
3. Теоретичні основи статистики як науки.
4. Особливості статистичної методології. Метод статистики.
5. Основні задачі статистики на сучасному етапі.
Поняття статистики.
Перші дані, що сьогодні називають статистичними, ми знаходимо в найдавніших письмових джерелах (облік рабів, жителів). Як наука вона вийшла з бухгалтерського обліку.
Слово "статистика" походить від латинського слова status - становище, стан явищ. Спочатку займалася описовою діяльністю, наприклад описом державного устрою (інша назва – державознавство).
Статистика як наука виникла в другій половині 17 століття. Термін статистика в науковий обіг ввід в 1746 році німецький вчений, професор філософії і права Генріх Авенхаль.
В сьогоднішньому розумінні статистика – це:
1) цифри, статистичні дані;
2) статистична практика (діяльність статистичних установ, що збирають і обробляють статистичну інформацію);
3) наука.
У джерел статистичної науки стояли 2 школи: англійська (інша назва – "школа політичних арифметик": Уільям Петті1, Джон Граунд) і німецька (суто описова наука – державознавство – опис устрою, кількість знаті, кількість приходів, кількість населення, кількість земель).
В Росії в 19 ст. сформувалася власна школа, до якої входили вчені РАН П.Журавський, Арсеньєв, Дружинін. Пізніше, вчені розділилися на дві групи: перша група розглядала статистику як метод (Дружинін, Кауфман), друга – як науку (Янсон, Німчинов, Фортунато).
Вищезгадані школи розділилися також на два крила: одні вважали, що статистика досліджує лише суспільство (гуманітаристи), інші – що статистика може досліджувати будь-що у природі (універсалісти). Дане протиріччя проіснувало до 50-х років 20-го століття.
4) Статистика – це також метод пізнання, інструментарій, який використовується і в природничих, і в суспільних науках для встановлення закономірностей масових процесів.
5) Статистика – це і окрема група статистичних методів.
Статистика – це наука, яка вивчає кількісну сторону масових суспільних, соціально-економічних та інших явищ в нерозривному зв'язку з їх якісною стороною в певних умовах місця і часу.
Отже, предмет статистики – кількісна сторона масових суспільних, соціально-економічних та інших явищ в нерозривному зв'язку з їх якісною стороною в певних умовах місця і часу.
Об'єктом статистики є людське суспільство, явища і процеси суспільного життя.
Особливості статистики:
1) статистика говорить мовою цифр, але ці цифри якісно визначені2;
2) масовість явищ (статистика не вивчає поодинокі явища, оскільки в них не проявляються закономірності, які досліджуються статистикою); використовується математичний закон великих чисел, основним принципом якого є те, що закономірність масових явищ може проявлятися при достатньо великому числі випадків;
3) статистика вивчає структуру явища і його динаміку;
4) статистика вивчає явища в їх взаємозв'язку.
Закономірності проявляються в таких своїх різновидах:
1) закономірності розвитку (динаміка явищ);
2) закономірності структурних зрушень;
3) закономірності розподілу елементів сукупності (розподіл населення за віком, за статтю);
4) закономірності співзалежності (зв'язку між явищами).
Категорії статистики.
Статистична сукупність – це маса однорідних в певному відношенні елементів, мають єдину якісну основу, але різняться між собою певними ознаками і підлягають певному закону розподілу.
Статистична сукупність – це певна множина елементів, поєднана умовами існування і розвитку.
Сукупність може бути однорідною і різнорідною.
Однорідна сукупність – якщо одна чи декілька ознак, що вивчаються, є загальними для всіх одиниць.
Різнорідна сукупність об'єднує явища різного типу.
Сукупність складають окремі елементи, які називаються одиницями сукупності.
Одиниця сукупності - це первинний елемент статистичної сукупності, який є носієм ознак, що підлягають реєстрації і є основою обліку.
Ознака – властивість окремої одиниці сукупності.
Ознаки можуть бути (за характером виявлення) якісними і кількісними.
Якісні ознаки (атрибутивні ознаки) виражаються в вигляді понять, визначень, які характеризують їх суть, стан або якість. Наприклад, сорт продукції, професія, сімейний статус.
Кількісні ознаки виражають окремі значення якісних ознак у числовому виразі, окремі значення яких називаються варіантами.
Кількісні варіанти за характером виразу можуть бути первинними і вторинними.
Первинні варіанти – характеризують одиницю сукупності в цілому: абсолютні значення, вимірені, розраховані.
Вторинні варіанти (похідні, розрахункові) – дані, що не можливо перевірити тому що вони взяті з певних джерел.
По відношенню до об'єкту кількісні ознаки можуть бути прямими і непрямими.
Прямі – характеризують об'єкт дослідження безпосередньо (вік осіб, кількість присутніх в аудиторії)
Непрямі – ознаки, що не належать безпосередньо досліджуваному об'єкту (чи сукупності), а які належать іншій сукупності, що входить в дану.
За характером варіації кількісні ознаки можуть бути дискретними (перервні), безперервними; а якісні – багатоваріантними, альтернативними.
Дискретні – ознаки, виражені окремими цілими числами, без проміжних значень.
Безперервні – ознаки, що можуть набувати будь-яких значень у певних чисел.
Багатоваріантні – перш за все характеризуються рангами (шкалою рангів) від більшого до меншого (напр. дуже низький, низький, середній, високий, дуже високий).
Альтернативні – взаємовиключаючі значення: так-ні, позитивне-негативне.
По відношенню до часу ознаки можуть бути інтервальні і моментні.
Інтервальні – це ознаки, які характеризують результат процесів.
Моментні – характеризують об'єкт в певний момент часу.
Адитивність – підсумовувати, складати.
В залежності між зв'язку між ознаками вони бувають факторними і результативними.
Та ознака, яка впливає на іншу, називається факторною. Та ознака, яка підлягає впливу, називається результативною.
Наприклад: від рівня кваліфікації робітника залежить його продуктивність. Тут кваліфікація робітника є факторною ознакою, а продуктивність – результативна. В свою чергу від продуктивності залежить заробітна плата. Тут продуктивність вже стала факторною ознакою, а заробітна плата – результативна.
Статистичні показники – це число в сукупності з набором ознак, що характеризують обставини, до яких вони відносяться, що, де, коли, і яким чином підлягають вимірюванню.
Статистичний показник – це кількісна характеристика соціально-економічних явищ і процесів в умовах якісної визначеності.
Статистичні дані – це сукупність показників, отриманих внаслідок статистичного спостереження або обробки даних.
Статистична закономірність – це закономірність, в якій необхідність пов'язана в кожному окремому явищі з випадковістю, і лише в сукупності явищ виявляє себе як закон.
Система статистичних показників – це сукупність статистичних показників, які відображають взаємозв'язки, які об'єктивно існують між явищами.
Метод статистики.
Методологічною основою статистики є:
1) теорія пізнання, яка визначає наукові підходи до вивчення явищ природи і суспільства;
2) діалектична логіка, загальнонаукові прийоми синтезу і аналізу;
3) системний підхід;
4) основи економічної теорії;
5) специфічні, властиві лише статистиці, методи (статистичне групування, зведення і групування, середні, узагальнюючі і аналітичні показники, індекси, вибірковий метод, балансовий метод, регресійно-кореляційний метод і т.д.).
Будь-яке статистичне дослідження має 4 етапи (всі вони об'єднуються єдиним – метою дослідження):
1) статистичне спостереження – збір даних шляхом первинного (вимірення, опитування, підрахування) або вторинного збору;
2) зведення і групування даних та результатів спостережень;
3) узагальнюючі показники (можуть бути абсолютні, середні і відносні);
4) аналіз.
Статистика – це багатогалузева наука. Вона складається з окремих розділів і підрозділів:
1) загальна теорія статистики – розглядає загальні поняття, категорії, принципи і методи кількісного виміру соціальних явищ і процесів;
2) економічна статистика – вивчає процеси суспільного виробництва, розподілу і споживання;
3) соціально-економічна статистика – вивчає добробут, культуру народу, загальну відмінність груп народу;
4) галузева статистика – вивчає відповідні галузі: фінансова статистика, статистика будівництва, статистика матеріального виробництва тощо.
Інколи окремо виділяють демографічну статистику (вивчає населення), але найчастіше вона входить до економічної статистики.
Функції статистики:
1) пізнавальна функція – статистика вивчає кількісне співвідношення і взаємозв'язки, встановлює закономірності розвитку;
2) контрольно-організаційна функція;
3) керуюча функція – на основі наявних даних проводиться планування і керування.
Основні задачі статистики на сучасному етапі.
Завданнями статистики відповідно до Закону України "Про державну статистику" є (мається на увазі державна статистика):
реалізація державної політики в галузі статистики;
збирання, розробка, узагальнення та всебічний аналіз статистичної інформації про процеси, що відбуваються в економічному і соціальному житті України та її регіонів;
розробка і впровадження статистичної методології, яка базується на результатах наукових досліджень, міжнародних стандартах та рекомендаціях;
забезпечення достовірності, об'єктивності, оперативності, стабільності та цілісності статистичної інформації;
забезпечення доступності, гласності і відкритості зведених статистичних даних в межах чинного законодавства.
1 За словами К.Маркса, У.Петті – батько економічної статистики, вперше використав замість опису цифри, порівняння, аналіз
2 Ми не говоримо просто цифри (25, 45, 6 000 000) як в математиці, а, наприклад, 50,4 млн. населення.
Copyright © by Мазуренко В.П. Produced (p) by Gray Wolf Production Inc.
All rights reserved. Unauthorized copying, printing & publishing are strongly prohibited & punished by law.
Сторінка
Статистика.
Лектор: Мазуренко Валентина Петрівна.
Умови роботи.
9 тем. 6 контрольних. Можливі автомати "5" і "4".
Відвідування семінарів обов'язкове. Лекцій – не обов'язкове (бажане).
На семінари: калькулятор.
Література.
1. Теорія статистики. Практикум. За ред. Єріної А.М., Пальянс З.А. – синій колір, стислий виклад теорії, приклад рішень, задачі. Рекомендується!
2. Ковтун Н.В., Столяров В,С. Загальна теорія статистики. Курс лекцій. К.: Хвиля, 1996.
3. Общая теория статистики. Учебник. Под общей редакцией проф. Елисеевой И.И. М.: Финансы и статистика, 1995.
4. Общая теория статистики. Учебник. Под редакцией Ефимовой М.Р. М.: 1996.
5. Практикум по теории статистики. Учебное пособие. (непоганий практикум). Под ред. проф. Шмойловой Р.А. М.:1998.
6. Статистика. Збірник задач. Навчальний посібник. За ред. Головача А.В.
7. Пасхавер И.С. Яблочник . Общая теория статистики. 1983 р.
8. Статистика. Підручник. За ред. Головача А.В., Єріної А.М. та ін. 1993 р.
9. Статистика. Підручник. За ред. Герасименка С.С., Головача А.В., Єриної А.М., К.:КНЕУ 1998.
10. Закон України "Про статистику", 1992 рік.
11. Державна програма переходу України на міжнародну систем обліку і статистики. Мінстат, 1992 рік.
Предмет і метод статистики.
План.
1. Поняття статистики.
2. Предмет статистики, його визначення.
3. Теоретичні основи статистики як науки.
4. Особливості статистичної методології. Метод статистики.
5. Основні задачі статистики на сучасному етапі.
Поняття статистики.
Перші дані, що сьогодні називають статистичними, ми знаходимо в найдавніших письмових джерелах (облік рабів, жителів). Як наука вона вийшла з бухгалтерського обліку.
Слово "статистика" походить від латинського слова status - становище, стан явищ. Спочатку займалася описовою діяльністю, наприклад описом державного устрою (інша назва – державознавство).
Статистика як наука виникла в другій половині 17 століття. Термін статистика в науковий обіг ввід в 1746 році німецький вчений, професор філософії і права Генріх Авенхаль.
В сьогоднішньому розумінні статистика – це:
1) цифри, статистичні дані;
2) статистична практика (діяльність статистичних установ, що збирають і обробляють статистичну інформацію);
3) наука.
У джерел статистичної науки стояли 2 школи: англійська (інша назва – "школа політичних арифметик": Уільям Петті1, Джон Граунд) і німецька (суто описова наука – державознавство – опис устрою, кількість знаті, кількість приходів, кількість населення, кількість земель).
В Росії в 19 ст. сформувалася власна школа, до якої входили вчені РАН П.Журавський, Арсеньєв, Дружинін. Пізніше, вчені розділилися на дві групи: перша група розглядала статистику як метод (Дружинін, Кауфман), друга – як науку (Янсон, Німчинов, Фортунато).
Вищезгадані школи розділилися також на два крила: одні вважали, що статистика досліджує лише суспільство (гуманітаристи), інші – що статистика може досліджувати будь-що у природі (універсалісти). Дане протиріччя проіснувало до 50-х років 20-го століття.
4) Статистика – це також метод пізнання, інструментарій, який використовується і в природничих, і в суспільних науках для встановлення закономірностей масових процесів.
5) Статистика – це і окрема група статистичних методів.
Статистика – це наука, яка вивчає кількісну сторону масових суспільних, соціально-економічних та інших явищ в нерозривному зв'язку з їх якісною стороною в певних умовах місця і часу.
Отже, предмет статистики – кількісна сторона масових суспільних, соціально-економічних та інших явищ в нерозривному зв'язку з їх якісною стороною в певних умовах місця і часу.
Об'єктом статистики є людське суспільство, явища і процеси суспільного життя.
Особливості статистики:
1) статистика говорить мовою цифр, але ці цифри якісно визначені2;
2) масовість явищ (статистика не вивчає поодинокі явища, оскільки в них не проявляються закономірності, які досліджуються статистикою); використовується математичний закон великих чисел, основним принципом якого є те, що закономірність масових явищ може проявлятися при достатньо великому числі випадків;
3) статистика вивчає структуру явища і його динаміку;
4) статистика вивчає явища в їх взаємозв'язку.
Закономірності проявляються в таких своїх різновидах:
1) закономірності розвитку (динаміка явищ);
2) закономірності структурних зрушень;
3) закономірності розподілу елементів сукупності (розподіл населення за віком, за статтю);
4) закономірності співзалежності (зв'язку між явищами).
Категорії статистики.
Статистична сукупність – це маса однорідних в певному відношенні елементів, мають єдину якісну основу, але різняться між собою певними ознаками і підлягають певному закону розподілу.
Статистична сукупність – це певна множина елементів, поєднана умовами існування і розвитку.
Сукупність може бути однорідною і різнорідною.
Однорідна сукупність – якщо одна чи декілька ознак, що вивчаються, є загальними для всіх одиниць.
Різнорідна сукупність об'єднує явища різного типу.
Сукупність складають окремі елементи, які називаються одиницями сукупності.
Одиниця сукупності - це первинний елемент статистичної сукупності, який є носієм ознак, що підлягають реєстрації і є основою обліку.
Ознака – властивість окремої одиниці сукупності.
Ознаки можуть бути (за характером виявлення) якісними і кількісними.
Якісні ознаки (атрибутивні ознаки) виражаються в вигляді понять, визначень, які характеризують їх суть, стан або якість. Наприклад, сорт продукції, професія, сімейний статус.
Кількісні ознаки виражають окремі значення якісних ознак у числовому виразі, окремі значення яких називаються варіантами.
Кількісні варіанти за характером виразу можуть бути первинними і вторинними.
Первинні варіанти – характеризують одиницю сукупності в цілому: абсолютні значення, вимірені, розраховані.
Вторинні варіанти (похідні, розрахункові) – дані, що не можливо перевірити тому що вони взяті з певних джерел.
По відношенню до об'єкту кількісні ознаки можуть бути прямими і непрямими.
Прямі – характеризують об'єкт дослідження безпосередньо (вік осіб, кількість присутніх в аудиторії)
Непрямі – ознаки, що не належать безпосередньо досліджуваному об'єкту (чи сукупності), а які належать іншій сукупності, що входить в дану.
За характером варіації кількісні ознаки можуть бути дискретними (перервні), безперервними; а якісні – багатоваріантними, альтернативними.
Дискретні – ознаки, виражені окремими цілими числами, без проміжних значень.
Безперервні – ознаки, що можуть набувати будь-яких значень у певних чисел.
Багатоваріантні – перш за все характеризуються рангами (шкалою рангів) від більшого до меншого (напр. дуже низький, низький, середній, високий, дуже високий).
Альтернативні – взаємовиключаючі значення: так-ні, позитивне-негативне.
По відношенню до часу ознаки можуть бути інтервальні і моментні.
Інтервальні – це ознаки, які характеризують результат процесів.
Моментні – характеризують об'єкт в певний момент часу.
Адитивність – підсумовувати, складати.
В залежності між зв'язку між ознаками вони бувають факторними і результативними.
Та ознака, яка впливає на іншу, називається факторною. Та ознака, яка підлягає впливу, називається результативною.
Наприклад: від рівня кваліфікації робітника залежить його продуктивність. Тут кваліфікація робітника є факторною ознакою, а продуктивність – результативна. В свою чергу від продуктивності залежить заробітна плата. Тут продуктивність вже стала факторною ознакою, а заробітна плата – результативна.
Статистичні показники – це число в сукупності з набором ознак, що характеризують обставини, до яких вони відносяться, що, де, коли, і яким чином підлягають вимірюванню.
Статистичний показник – це кількісна характеристика соціально-економічних явищ і процесів в умовах якісної визначеності.
Статистичні дані – це сукупність показників, отриманих внаслідок статистичного спостереження або обробки даних.
Статистична закономірність – це закономірність, в якій необхідність пов'язана в кожному окремому явищі з випадковістю, і лише в сукупності явищ виявляє себе як закон.
Система статистичних показників – це сукупність статистичних показників, які відображають взаємозв'язки, які об'єктивно існують між явищами.
Метод статистики.
Методологічною основою статистики є:
1) теорія пізнання, яка визначає наукові підходи до вивчення явищ природи і суспільства;
2) діалектична логіка, загальнонаукові прийоми синтезу і аналізу;
3) системний підхід;
4) основи економічної теорії;
5) специфічні, властиві лише статистиці, методи (статистичне групування, зведення і групування, середні, узагальнюючі і аналітичні показники, індекси, вибірковий метод, балансовий метод, регресійно-кореляційний метод і т.д.).
Будь-яке статистичне дослідження має 4 етапи:
1) статистичне спостереження – збір даних шляхом первинного (вимірення, опитування, підрахування) або вторинного збору;
2) зведення і групування даних та результатів спостережень;
3) узагальнюючі показники (можуть бути абсолютні, середні і відносні);
4) аналіз.
Всі ці чотири етапи об'єднуються єдиним – метою дослідження.
Статистика – це багатогалузева наука. Вона складається з окремих розділів і підрозділів:
1) загальна теорія статистики – розглядає загальні поняття, категорії, принципи і методи кількісного виміру соціальних явищ і процесів;
2) економічна статистика – вивчає процеси суспільного виробництва, розподілу і споживання;
3) соціально-економічна статистика – вивчає добробут, культуру народу, загальну відмінність груп народу;
4) галузева статистика – вивчає відповідні галузі: фінансова статистика, статистика будівництва, статистика матеріального виробництва тощо.
Інколи окремо виділяють демографічну статистику (вивчає населення), але найчастіше вона входить до економічної статистики.
Функції статистики:
1) пізнавальна функція – статистика вивчає кількісне співвідношення і взаємозв'язки, встановлює закономірності розвитку;
2) контрольно-організаційна функція;
3) керуюча функція – на основі наявних даних проводиться планування і керування.
Завдання статистики – див. Закон України "Про державну статистику".
1 За словами К.Маркса, У.Петті – батько економічної статистики, вперше використав замість опису цифри, порівняння, аналіз
2 Ми не говоримо просто цифри (25, 45, 6 000 000) як в математиці, а, наприклад, 50,4 млн. населення.
Статистика 17 лютого 1999 р.
Семінар №1. Тема 1 і 2.
Див. План лекцій.
Додатково:
1. Завдання статистики.
2. Організація статистики в Україні.
3. Організація статистики за кордоном.
Контрольна робота по термінології (10-12 питань – основних визначень).
Статистичні спостереження.
План.
1. Суть та організаційні форми статистичного спостереження.
2. План статистичного спостереження.
3. Види і способи статистичного спостереження.
4. Помилки спостереження і контроль вірогідності за ними.
Статистичне спостереження є першим етапом статистичного дослідження. Він є дуже важливим, бо від отриманих результатів буде залежати подальший хід дослідження. Інформація, отримана шляхом статистичного спостереження повинна:
1) бути достовірною;
2) носити масовий характер (значення повинні носити узагальнюючий характер на якомусь великому масиві, адже статистика – це спостереження саме за масовими явищами і процесами);
3) бути порівняльною (вираженою в таких одиницях виміру, які роблять можливим її порівняння з аналогічною інформацією).
Статистична інформація – це сукупність статистичних даних, що відображають соціально-економічні процеси і використовуються в процесі управління економікою. Статистична інформація – це первинний статистичний матеріал, який формується в процесі статистичного спостереження, групується, аналізується, узагальнюється і на основі якого робляться висновки.
Статистичне спостереження – це науково організований збір масових даних про явища та процеси, які відбуваються в суспільстві1.
Спостереження не завжди буває статистичним (наприклад, спостереження за якістю продукції на ринку не є статистичним). Спостереження буде статистичним тоді, коли:
1) вивчаються статистичні закономірності (ті закономірності, які проявляються в масовому процесі у великої кількості одиниць сукупності)
2) ведеться реєстрація фактів, які заносяться у відповідні документи і підлягають подальшому аналізу.
Отже можна доповнити, що статистичне спостереження повинно бути: масовим, планомірним, мати певний характер повторюваності (одноразовим, періодичним або систематичним).
Будь-яке статистичне спостереження планується і проводиться за певним планом. План статистичного спостереження містить дві частини:
1) програмно-методологічна частина;
Першим завданням у програмно-методологічній частині є мета дослідження. Далі необхідно визначити об'єкт дослідження (узагальнено можна сказати, що об'єктом статистичного спостереження є суспільні явища і процеси, які мають досліджуватися). По-третє, визначається одиниця спостереження.
Одиниця спостереження – це той первинний елемент об'єкту дослідження, який є носієм інформації, за допомогою якої збираються необхідні статистичні дані.
Одиниці спостереження слід відрізняти від одиниці сукупності. Якщо одиниця спостереження – це носій інформації, то одиниця сукупності – це носій ознаки. Інколи вони співпадають (наприклад, перепис населення).
Після визначення одиниці спостереження, переходимо до визначення програми – переліку питань або ознак, на які повинні бути отримані відповіді в процесі дослідження. Оформлюється цей перелік питань у вигляді бланку, формуляру чи анкети.
2) організаційна частина.
Ця частина вказує:
місце – де безпосередньо реєструються ознаки окремої одиниці сукупності в статистичних формах;
час – це той час, до якого відносяться дані зібраної інформації (наприклад, сезон при дослідженні в сільському господарстві). Важливість цього показника в тому, що ми маємо досліджувати об'єкт в його звичайному стані;
Час може бути об'єктивним і суб'єктивним.
Об'єктивний час – це момент чи період часу, до якого відносяться зібрані дані.
Суб'єктивний час – це дата або період, протягом якого збирають дані.
Наприклад, при складанні платіжного балансу країни за 1998 рік, об'єктивний час:1.01.1998 – 31.12.1998, суб'єктивний час: 10.01.1999-17.01.1999 (якщо інформація збиралась у цей проміжок часу)
Існує також критичний момент спостереження – момент часу, на який припадає реєстрація відомостей.
Наприклад, при переписі населення у 1984 році реєстрація була проведена в ніч з 11 на 12 січня (критичний момент), в той час, як суб'єктивний час дорівнював 1 тижню (12 – 19 січня).
хто буде проводити: органи державної статистики, окремі установи, інститути, лабораторії чи окремі люди; визначаються їх права і обов'язки);
строк проведення – початок і кінець збору інформації;
графік проведення;
матеріально-технічну базу;
форми, способи і види статистичного спостереження.
Існує дві форми статистичного спостереження:
1) Статистична звітність – це головна форма статистичного спостереження, за її допомогою статистичні органи отримують необхідні дані у вигляді звітних документів, які встановлюються законодавством. Ці дані можуть бути періодичними (річна, піврічна, квартальна, щомісячна, щотижнева, щоденна).
Статистична звітність може бути загальнодержавна і відомча. Відомча звітність може мати окремі бланки, не схожі на загальнодержавні, носити закритий характер.
2) Спеціально організоване статистичне спостереження проводиться з метою отримання додаткових даних чи відомостей, які відсутні в звітності, або з метою їх перевірки. Прикладом може бути перепис населення, перепис обладнання тощо. Популярності сьогодні набуває моніторинг – спеціально організоване статистичне спостереження за станом явищ, об'єктів і процесів сукупності, які характеризуються суспільно-політичними, суспільно-економічними індикаторами (переважно це ціни, індекси, рейтинги).
Види статистичного спостереження.
за часом проведення: одноразове, періодичне і поточне.
Поточне (безперервне) спостереження – спостереження, яке здійснюється в часі безперервно коли факти, події і явища реєструються в момент їх виникнення. Прикладом може бути реєстрація шлюбів, розлучення інші операції органів запису громадських актів.
Одноразові і періодичні спостереження відносяться до групи так званих переривчастих спостережень – коли факти реєструються в певні проміжки часу. Прикладом одноразового спостереження може бути перепис населення, періодичного – перепис обладнання, залишків сировини і матеріалів.
за охватом елементів сукупності або за повнотою охоплення одиниць спостереження: суцільне і несуцільне.
Суцільне спостереження – це таке спостереження, при якому реєстрації підлягають всі одиниці сукупності.
Несуцільне спостереження – лише певна частина одиниць сукупності підлягає реєстрації. Несуцільне спостереження може бути:
а) вибірковим – таке спостереження, при якому сукупність фактів характеризується за деякою частиною, відібраною випадково;
б) спостереження основного масиву – полягає в тому, що з усієї сукупності одиниць вивченню підлягає переважна їх частина.
в) монографічне спостереження – передбачає детальний опис невеликої кількості або окремих одиниць сукупності, які можуть вважатися типовими.
г) анкетне спостереження – заключається в тому, що певному колу осіб роздається (розсилається анкета) з проханням заповнити і повернути її. Анкетування носить добровільний характер, тому часто намагаються зацікавити респондента, щоб отримати від нього відповідь. Проте ступінь повернення анкет дуже низька: близько 40%.
Способи одержання інформації.
1) Безпосередній облік фактів – використовується тоді, коли ви маєте безпосередній доступ до фактів.
2) Документальний – отримання інформації через документи первинного обліку;
3) Опитування – інформація отримується у вигляді відповіді на поставлене запитання.
Опитування може бути:
експедиційне (усне) – реєстратори заповнюють формуляри спостереження і водночас перевіряють правильність відповідей і їх вірогідність;
самореєстрація – респонденти самі записують відповіді в статистичних формулярах; недоліком такого способу є велика кількість помилок;
кореспонденція – спеціальні дописувачі заповнюють формуляри згідно з інструкцією і передають відомості до статистичних органів. Кореспонденти бувають добровільні чи платні. Прикладом може бути нагляд за якістю продукції;
анкетне;
явочне – респонденти самостійно з'являються до органів статистики і повідомляють дані про себе. Прикладом може бути постановка на облік у військкоматі, оформлення шлюбів.
Помилки спостереження.
Можуть бути помилками репрезентативності і помилками реєстрації.
Помилки репрезентативності – це помилки, пов'язані з неправильним вибором типових представників сукупності, тобто коли сукупність представлена нетиповими представниками.
Помилки реєстрації бувають випадковими і систематичними. Систематичні помилки – це постійна зміна статистичних даних. Систематичні помилки можуть бути навмисними і ненавмисними.
Для запобігання помилкам перш за все здійснюється зовнішній контроль статистичного формуляру – правильність заповнення, відповідність даних запитанням тощо. Потім здійснюється логічний контроль – співставлення відповідей на взаємозв'язані питання. Потім проводиться арифметичний контроль – він дозволяє перевірити правильність кількості взаємозв'язаних одиниць сукупності.
Зведення і групування статистичних даних.
План.
1. Суть статистичного зведення і групування.
2. Задачі і види групувань.
3. Ряди розподілу.
4. Статистичні таблиці.
Статистичне зведення.
Другою стадією статистичного дослідження є статистичне зведення і групування, оскільки після збору даних, ми повинні їх звести, згрупувати для обробки.
Зведення – це комплекс послідовних операцій по узагальненню конкретних поодиноких факторів, які утворюють сукупність, для виявлення типових рис і закономірностей, що належать досліджуваному явищу в цілому.
Зведення може бути просте і складне.
Просте зведення – це простий підрахунок підсумків первинних статистичних даних.
Складне зведення передбачає групування, види групувальної ознаки, встановлення меж групування, підрахунок групових і узагальнюючих підсумків, а також викладення результатів зведення у вигляді таблиць чи графіків.
Зведення може бути централізованим і децентралізованим.
1 В нашому курсі ми звертаємо увагу саме на суспільні та економічні процеси, хоча, звичайно, оскільки статистика може використовуватись і в інших науках, наприклад природознавчих, останню умову можна опустити.
Copyright © by Мазуренко В.П. Produced (p) by Gray Wolf Production Inc.
All rights reserved. Unauthorized copying, printing & publishing are strongly prohibited & punished by law.
Сторінка
Статистика 24 лютого 1999 р.
Статистичне групування.
Одним із найважливіших методів статистики є групування.
Під групуванням в статистиці розуміють розподіл одиниць статистичної сукупності на групи, однорідні в якому-небудь суттєвому відношенні.
Воно є якраз той метод і та стадія, пропустивши яку ми не можемо застосовувати інші методи. Тому в статистиці групування використовується для вирішення різних завдань, таких як, наприклад:
визначення і вивчення структури і структурних зрушень сукупності;
виявлення соціально-економічних типів явищ і процесів;
виявлення і характеризування зв'язків і залежностей між явищами та їх ознаками (таке дослідження має назву аналітичної функції групування).
Відповідно до цих трьох функцій розрізняють різні види групування: структурні, типологічні і аналітичні.
Групування, в результаті якого виділяють однорідні групи або типи явищ, як вираз конкретного суспільного процесу називаються типологічними. Прикладом типологічних групувань може бути поділ підприємств за характеристикою видів власності, групування країн за економічним розвитком.
Структурними групуваннями називаються групування, які характеризують розподіл одиниць однотипної сукупності за будь-якою ознакою. Типологічні і структурні групування дуже близькі один до одного: типологічні групування виділяють самі типи, а структурні – вказують питому вагу окремих типів у загальній масі.
Аналітичні групування – це групування, які визначають взаємозв'язок між різними ознаками одиниць статистичної сукупності. За допомогою такого групування можна виявити певні взаємозв'язки між факторними і результативними ознаками. Наприклад, залежність між рівнем кваліфікації працівника та його заробітною працею. Аналітичні групування є дуже складними і для того, щоб зрозуміти, як вони будуються, необхідно чітко виділити факторні і результативні ознаки в досліджуваному явищі.
Можливі змішання цих типів групування.
Групування можуть бути прості і комбіновані.
Прості групування – це такі групування, які здійснені на підставі однієї ознаки.
Комбіновані групування – це групування, які здійснені за двома і більше ознаками.
Комбінаційні групування дають можливість комплексного характеризування досліджуваного явища чи процесу.
Для того, щоб зробити групування за кількісною ознакою, необхідно визначитися з кількістю груп та з інтервалом групування.
Кількість груп визначається математичними методами. Вона має біти ні занадто малою, ні занадто великою, вони мають не заважати проаналізувати кінцевий результат.
Величина
інтервалу
,
де xmax
– максимальне
значення, xmin
– мінімальне
значення, n –
кількість груп
сукупності.
Формула Стеджерса (?)
Інтервали можуть бути відкриті і закриті, рівні і нерівні.
Рівні інтервали – інтервали з однаковою різницею між верхньою і нижньою границями кожного проміжку.
Нерівні інтервали – інтервали з різними різницями між верхньою і нижньою границями в різних проміжках.
Відкритий інтервал – інтервал з відсутньою однією із границь (наприклад, більше 100, менше 1).
Закриті інтервали – інтервали, в яких присутні всі границі.
Copyright © by Мазуренко В.П. Produced (p) by Gray Wolf Production Inc.
All rights reserved. Unauthorized copying, printing & publishing are strongly prohibited & punished by law.
Сторінка
Статистика 03 березня 1999 р.
Зведення і групування (продовження).
Особливим видом групування є класифікація.
Класифікацією називається систематизований розподіл явищ і процесів (об'єктів) на визначені групи, класи, розряди на підставі їх подібності і розбіжності.
Класифікації відрізняються від групувань тим, що групувальною основою класифікації є якісна ознака, вони більш стійкі, сталі і стандартні.
Ряд розподілу.
Після обробки кількісних значень, їх систематизації, ми дістаємо певний цифровий ряд, який називається статистичний ряд. Він має дві форми: ряд розподілу і динамічний ряд.
Ряд розподілу – це впорядкований розподіл сукупності на групи за певною варіюючою ознакою, розташованою в певному порядку (зростання, спадання тощо).
Виділяють атрибутивні і варіаційні ряди розподілу.
Ряд розподілу одиниць сукупності, в основу якого покладено якісні ознаки називається атрибутивним. Прикладом атрибутивного ряду розподілу може бути розподіл населення на міське і сільське.
Ряд розподілу одиниць сукупності за ознакою, що має кількісне вираження, називається варіаційним.
Варіаційний ряд розподілу має свої особливості. Він складається з двох елементів: варіантів і частот.
Варіантами називають числові значення розмірів кількісної ознаки. Числа, які відповідають цим варіантам, називаються частотами. Частоти
Если Вам нужна помощь с академической работой (курсовая, контрольная, диплом, реферат и т.д.), обратитесь к нашим специалистам. Более 90000 специалистов готовы Вам помочь.Бесплатные корректировки и доработки. Бесплатная оценка стоимости работы.Нужна помощь в написании работы?Мы - биржа профессиональных авторов (преподавателей и доцентов вузов). Пишем статьи РИНЦ, ВАК, Scopus. Помогаем в публикации. Правки вносим бесплатно.