Xreferat.com » Рефераты по строительству » Містобудівне проектування

Містобудівне проектування

Зміст


Вступ

Розділ 1. Джерела інформації для ведення містобудівного кадастру

1.1 Визначення джерел інформації для проведення містобудівного кадастру

1.2 Підготовка вихідного планово-картографічного матеріалу з використанням спеціального програмного забезпечення

Розділ 2. Визначення об’єктів містобудівного кадастру

2.1 Нумерація об’єктів містобудівного кадастру

2.2.Типова класифікація об’єктів містобудівного кадастру

Розділ 3. Організація прибудинкової території багатоквартирного будинку

3.1 Формування прибудинкової території

3.2 Визначення меж прибудинкової території

Розділ 4. Створення банку даних містобудівного кадастру

4.1 Побудова реєстраційних даних про об’єкт містобудівного кадастру

4.2 Схема банку даних містобудівного кадастру

Розділ 5. Створення файлу обміну земельно-кадастровими даними ( IN-4 )

5.1 Організація створення кадастрового реєстру

5.2 Програма створення автоматизованої системи ведення кадастру

Розділ 6. Реєстрація земельної ділянки

6.1 Заповнення реєстраційної картки

6.2 Заповнення поземельної книги

Висновки

Перелік використаної літератури

Вступ


Містобудівний кадастр - це автоматизована інформаційна система, яка містить дані про міські території, об'єкти міського середовища.

Основне завдання містобудівного кадастру - накопичення, обробка і видача інформації для:

- розробки генерального плану міста;

- управління і перспективного планування розвитку міста та його окремих районів;

- проектування об'єктів промислового і цивільного призначення на території міста;

- експлуатації об'єктів міського господарства (включаючи інженерні мережі), визначення обсягів і строків їх реконструкції;

- вдосконалення обліку та раціонального використання об'єктів нерухомості і природних ресурсів;

- вирішення завдань оподаткування, введення нормативної плати за користування природними ресурсами і санкцій за забруднення навколишнього середовища, нераціональне землекористування;

- виконання виробничих завдань різними організаціями, службами й установами міста;

- забезпечення вихідною інформацією галузевих автоматизованих систем;

- виконання завдань земельної реформи, відведення земельних ділянок, землевпорядкування, охорони прав землекористувачів, орендарів і землевласників;

- проведення природоохоронних заходів.

Містобудівний кадастр включає в себе відомості про :

просторове положення місцевих територій і об’єктів, розміщених як на земній поверхні так і під нею;

відомості про існуючі явища і процеси та ті, які мають розвиватися в місті;

про економічний, правовий стан цих територіальних об’єктів, їх природи, господарські, якісні і кількісні характеристики.

Кадастрова інформація повинна відповідати поставленим вимогам:

територіальна прив’язка даних;

необхідний ступінь узагальнення даних, які дозволяють забезпечити їх багаторазове і цільове використання;

оперативність інформації;

достовірність і точність узагальнення і однорідність даних;

Містобудівний кадастр складається із :

кадастрових планів;

реєстрації землекористувань;

реєстрації будинків і споруд;

реєстрації інженерних мереж;

реєстрації вулично-дорожньої мережі.

Місто - це великий населений пункт, який представляє собою певний, відмінний від села, тип соціально-економічної організації суспільства. Місту притаманна специфічна демографічна, професійна й організаційна структура. Поняття міста невід’ємне від поняття територіального розподілу праці.

У структурі міст, як правило, виділяють особливі міські зони: центр, житлову, промислову та ін. У сучасних містах можна виділити функціональні вузли, які об'єднують працю, побут і відпочинок жителів. Відповідно до функціональних особливостей міських зон, земельні ділянки у складі міських територій можуть використовуватися для різних цілей: розміщення житлових, адміністративних, торговельних, промислових будівель і споруд, проїздів, вулиць, майданів, парків, залізничних шляхів, організації сільськогосподарського виробництва тощо. При всій різноманітності використання міських територій загальним для них є обслуговування потреб міста. Водночас відмінності у характері використання земельних ділянок, які входять у склад міських земель, накладають відбиток на їх правовий режим, а отже, й на зміст містобудівного кадастру. Відповідно до особливостей правового режиму міських земель виділяють їх різновидності.

Для міста характерна підвищена густота населення і компактність забудови. Віднесення населеного пункту до категорії міста оформляється в певному порядку і супроводжується встановленням його міської межі і міських земель.

Міські землі - це територія, яка є базою для житлового, культурно-побутового, промислового та іншого будівництва, а також для розміщення шляхів сполучення. При цьому під територією міста розуміють всі землі, які знаходяться в рамках межі міста. Остання виконує дві функції: по-перше, вона є границею, яка відділяє землі міста від інших категорій земель, по-друге, виконує роль адміністративної границі міста, тобто виконує ті ж функції, що й межа району, області тощо. Встановлення межі міста (основою чого служать рішення відповідного державного органу про визнання населеного пункту містом) має істотне юридичне значення, оскільки з цього моменту на даній території починає діяти правовий режим міських земель. В Україні виділяють наступні категорії міст: районного, обласного і республіканського підпорядкування.

Завдання містобудування - це планувальна організація території. Тому містобудування часто називають ще плануванням населених пунктів, чи районним або міським плануванням.

Містобудівна діяльність містить значні за обсягом розділи теоретичних обґрунтувань, що зріднює її за характером з науковою діяльністю. Як галузь наукового знання, містобудування досліджує закономірності формування та функціонування територіальних систем різного ієрархічного рівня, розробляє принципи і критерії прийняття проектних рішень у вигляді:

- правил і норм проектування;

- стереотипних елементів містобудівних рішень;

- технологій (процедур) і методичних розробок окремих проектних завдань;

- моделей-концепцій перспективного розвитку територіальних систем.

Головними напрямками містобудівної діяльності є:

1) розробка і реалізація містобудівної документації;

2) визначення територій, вибір, вилучення (викуп) і надання земель для містобудівних потреб;

3) розміщення будівництва житлово-цивільних, виробничих та інших об'єктів, формування містобудівних ансамблів і ландшафтних комплексів, зон відпочинку та оздоровлення населення;

4) створення соціальної, інженерної і транспортної інфраструктури території та населених пунктів;

5) захист життєвого та природного середовища від шкідливого впливу техногенних і соціально-побутових чинників, небезпечних природних явищ;

6) збереження пам'яток архітектури і містобудування, історичного середовища, природного ландшафту.

Таким чином, у системі управління розвитком міста за прийняття і здійснення містобудівних рішень відповідальні три сфери:

а) прогнозування, в якій готується народногосподарська концепція розвитку міста;

б) проектування, завдання якої полягає у визначенні конструктивного шляху розвитку і засобів його реалізації;

в) будівництва, в якій здійснюється реалізація містобудівних рішень.

Оперативне керівництво містобудівною діяльністю покладається на місцеві органи влади, в яких створюється відповідна служба головного архітектора міста. Ця служба координує весь містобудівний процес:

- організацію і здійснення містобудівних проектів;

- готує рішення про відведення земельних ділянок для будівництва;

- здійснює контроль за будівництвом та здачею об'єктів в експлуатацію.

Зміст містобудівного проектування розкривається через систему дій щодо підготовки, прийняття та реалізації проектних рішень, які спрямовані на одержання комплексу ефектів:

- соціального, який досягається за рахунок раціонального розміщення виробничих сил і розселення;

- екологічного, спрямованого на поліпшення і збереження природних ландшафтів, раціональне використання ресурсів, оздоровлення середовища;

- естетичного, що виникає завдяки поліпшенню архітектурно-художньої виразності міста та його окремих ансамблів.

В даній курсовій роботі ми проводимо всі раніше перераховані види робіт. При цьому ми повинні зробити такі види робіт, як формування меж кадастрових кварталів, меж прибудинкових територій в одному кадастровому кварталі та побудувати проектний план прибудинкової території. Головне нам необхідно навчитися вести кадастрову реєстрацію земельних ділянок і нерухомості та вивчити механізм присвоєння кадастрових номерів об’єктів нерухомого майна розташованих на земельній ділянці. Проведення цих робіт полягає в присвоєнні кадастрових номерів об’єктам нерухомого майна, що розташовані на земельній ділянці, та заповненні реєстраційної картки земельної ділянки.

Розділ 1. Джерела інформації для ведення містобудівного кадастру


1.1 Визначення джерел інформації для проведення містобудівного кадастру


Основним документом, що регламентує містобудівну діяльність в нашій країні, є Закон України "Про основи містобудування", прийнятий Верховною Радою у листопаді 1992 року.

Відомості та дані для ведення містобудівного кадастру населених пунктів збираються з документованих державних, відомчих та інших джерел інформації, зокрема:

про землі з даних державного земельного кадастру;

про сучасне і перспективне призначення територій, їхню належність до відповідних функціональних зон з матеріалів затвердженої містобудівної документації;

про місцеположення окремих територій, земельних ділянок, будинків, споруд та інженерних комунікацій з топографо-геодезичних і картографічних матеріалів;

про інженерно-геологічний стан територій з матеріалів інженерно-геологічних вишукувань;

про будинки і споруди з даних технічної інвентаризації та проектних рішень цих об'єктів;

про екологічний стан території з даних екологічних, гідрометеорологічних, радіологічних, санітарно-гігієнічних та інших досліджень.

Інформація для ведення містобудівного кадастру може бути одержана також шляхом проведення спеціальних робіт і спостережень або оцінкою певних матеріалів.

Організація ведення містобудівного кадастру забезпечується місцевими державними адміністраціями і виконавчими комітетами місцевих Рад народних депутатів.

Містобудівний кадастр ведеться за рахунок коштів місцевого бюджету. Ведення містобудівного кадастру здійснюється місцевими органами містобудування і архітектури на основі нормативно-методичних документів, затверджених Мінбудархітектури.

Для виконання робіт по веденню містобудівного кадастру при місцевих органах містобудування і архітектури можуть утворюватися спеціалізовані підрозділи, в тому числі госпрозрахункові, або залучатися на договірних засадах науково-дослідні та проектні організації містобудівного профілю, інші спеціалізовані організації.

Підприємства, установи і організації надають інформацію, необхідну для ведення містобудівного кадастру в порядку та обсягах, установлених Мінбудархітектури.

Узагальнення окремих даних містобудівних кадастрів провадиться на рівні адміністративних районів, областей та України в цілому. Форми звітності визначаються Мінбудархітектури за участю Держкомзему, Держжитлокомунгоспу, Мінприроди, Укргеодезкартографії за погодженням з Мінстатом.


1.2 Підготовка вихідного планово-картографічного матеріалу з використанням спеціального програмного забезпечення


Основою містобудівного кадастру є топографо-геодезична інформація, яка забезпечується на єдиних системах міських планових і висотних координат і кадастрових кодів об'єктів. При цьому її роль і зміст визначаються метою і завданнями, які поставлені перед міським кадастром.

На першому етапі розробки курсової роботи мною було отримано та вивчено на предмет пошкоджень картографічний матеріал масштабу 1:500, який мною був досліджений і, після затвердження на відповідність нормам та стандартам, поділений на кадастрові квартали. Поділивши територію на квартали, межами яких являються реальні об’єкти (огорожа, вулична мережа і т.д.), мною було обрано один, на прикладі якого ми й будемо розглядати процедуру реєстрації багатоквартирного жилого будинку. Після детального вивчення та аналізу картографічного матеріалу я за допомогою сканера та комп’ютеру перевів даний картографічний матеріал з паперового в цифровий.

Сканування паперового матеріалу – це створення графічного файлу з растровим зображенням цього матеріалу. При скануванні треба наперед правильно задати параметри (роздільна здатність, кольорова гама, електронний формат) растрового зображення паперових матеріалів. Рекомендується зберігати растрові зображення в файлах форматів *.jpeg, *.jpg, *.bmp, *.tiff. Основною вимогою при скануванні великого картографічного матеріалу на сканерах, які мають меншу площу сканування ніж вихідне зображення є те, що растрові зображення суміжних фрагментів ВКМ повинні перекривати деяку суміжну смугу території з тим, щоб їх можна було зшити в програмі по двох спільних точках.

У нашому випадку для сканування ВКМ використовувався сканер Samsung 1320. Максимальний розмір області сканування – формат А3.

Оскільки наш вихідний картографічний матеріал за своїми розмірами звичайно набагато переважає розмір сканеру, то доводиться сканувати їх по частинах. Слід при цьому спостерігати, щоб кожне скановане растрове зображення охоплювало ділянки (смуги) території, нанесеної на ВКМ, спільні з ділянками, що мають бути представлені на інших сканованих растрових зображеннях частинами. Тільки в такому разі їх можливо коректно зшити в комп’ютерній програмі (наприклад в EasyTrace або в AutoCad), і отримати єдине і повне растрове зображення ВКМ.

Далі було проведено векторизацію вихідного картографічного матеріалу, яка полягає у створенні векторних шарів та нанесенні на них об’єктів місцевості у вигляді точок, ліній та полігонів. Мною було оцифровано об’єкти, що знаходились на території обраної земельної ділянки і таким чином створено нову цифрову карту, яка є ідентична растровій один до одного. Одночасно, в таблицю атрибутивних даних автоматично вносяться у відповідні стовпці непросторові дані про об’єкт. Всі дані можна отримати натиснувши на необхідний об’єкт і в атрибутивній таблиці з’явиться вся інформація про нього.

Розділ 2. Визначення об’єктів містобудівного кадастру


В основі обліку та зберігання даних у містобудівному кадастрі є об'єкт. У містобудівному кадастрі визначені наступні об'єкти:

- ділянка землекористування (землеволодіння);

- будинок (споруда);

- ділянка та вузол інженерної мережі;

- ділянка та вузол вулично-дорожньої мережі;

- територіальні зони (функціональні, охоронні, а також ті, що характеризують інженерно-геологічну та екологічну ситуацію в населеному пункті).

Кожний об'єкт характеризується затвердженим переліком показників. Показники поділяються на наступні типи:

- правові

- метричні

- технічні

- вартісні

- функціональні

- геодезичні координати.

Сукупність даних по об'єкту містобудівного кадастру, що занесені у спеціальні форми, складає паспорт об'єкту. Дані про об'єкти подаються у вигляді чисел, текстових рядків, кодів та графічних зображень.

Присвоювання кодів об'єктам проводиться з використанням державних і локальних класифікаторів, які затверджуються Мінбудархітектури України.

Земельні ділянки з багатоквартирними будинками, а також належні їм будівлі споруди і території можуть надаватися в постійне користування установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками.

Прибудинкова територія – це встановлена за проектом поділу території мікрорайону чи кварталу та проектом забудови земельної ділянки багатоквартирної не садибної житлової забудови, яка необхідна для обслуговування жилого будинку та допоміжних споруд та будівель. Прибудинкова територія може встановлюватись для одного або більше будинків і не може виділятись для частини будинку.


2.1 Нумерація об’єктів містобудівного кадастру


В населеному пункті для забезпечення створення і функціонування автоматизованої системи ведення державного земельного кадастру, можливостей ефективної обробки і управління інформацією у відповідній інформаційній системі, підтримки зв'язку з іншими галузевими кадастрами та інформаційними системами запроваджується єдина система кадастрової нумерації земельних ділянок.

Система забезпечує унікальність кадастрового номера кожної земельної ділянки протягом всього періоду її існування, підтримує механізм обігу земельних ділянок (таких, наприклад, як відокремлення частини, об'єднання тощо), а також несе в собі додаткову інформацію щодо географічного місця положення земельної ділянки в межах адміністративно-територіального устрою.

Територія міста становить основу містобудівної діяльності, надаючи простір для формування містобудівних об'єктів, зумовлюючи, в силу своїх специфічних властивостей, характер містобудівних рішень.

Усі містобудівні об'єкти можуть бути представлені у вигляді субпідрядного ряду: від групи споруд до значних територіальних систем, таких як система розселення країни (табл. 1).

При цьому містобудівні об'єкти нижчого рівня формують організовану цілісність у рамках об'єктів вищого рівня.

Ієрархічній структурі об'єктів відповідають стадії містобудівного проектування, які різняться між собою:

- змістом завдань, які вони вирішують;

- масштабом і характером технічної документації;

- терміном проектування.

При цьому в стадійності містобудівного проектування дотримуються таких правил:

- чим більше охоплення території, тим більший розрахунковий термін-проектування;

- рішення, що ухвалюються на верхніх рівнях, є основою для подальшої, більш детальної розробки на наступних рівнях.

Дуже часто і майже завжди об’єкти повинні бути ув’язані з генеральним планом розселення по території держави, схемою районного планування міських кварталів, беруться під дослідження окремі частини міста згідно детального проекту планування.

Об’єкти окремих частин кадастрового кварталу виконуються згідно до проектної забудови. Всі види містобудівного проектування затверджуються відповідно до повноважень, які затверджені і відповідають стандартам України, а також в окремих випадках прирівнюються до світових стандартів.


2.2 Типова класифікація об’єктів містобудівного кадастру


Основним же об’єктом інформаційної обробки в системі містобудівного кадастру вважаються дані про земельну ділянку, як частину міського середовища. Частинами (компонентами) міського середовища являються забудова ділянок, фрагменти інженерних мереж, вулично – дорожня мережа, дані про екологічні особливості та інші.

У зв'язку зі створенням державного містобудівного кадастру однією з основних проблем є розробка його структури, змісту, систем класифікації й кодування кадастрової інформації. Тож перед нами була поставлена задача по виділенню об’єктів містобудівного кадастру. В результаті проведених робіт кожному об’єкту було присвоєно свій код. Всі об’єкти були об’єднані по окремим кодам згідно до використання та призначення кожного із них.

А загалом, кожний об'єкт характеризується затвердженим переліком показників. Показники поділяються на наступні типи:

правові

метричні

технічні

вартісні

функціональні геодезичні координати

Дані по класифікації об’єктів земельної ділянки, що відводиться, представлені в таблиці


Містобудівне проектування

Розділ 3. Організація прибудинкової території багатоквартирного будинку


3.1 Формування прибудинкової території


Прибудинкова територія — це встановлена за проектом розподілу території житлового кварталу (мікрорайону) та проектом забудови земельна ділянка багатоквартирної несадибної забудови, яка необхідна для розміщення та обслуговування житлового будинку (будинків) і пов’язаних з ним господарських та технічних будівель і споруд. Прибудинкова територія встановлюється для будинку (будинків) і не може виділятися для частини будинку (блоку, поверху, секцій квартир тощо).

Прибудинкова територія у відповідності з державними будівельними нормами включає:

а) територію під житловим будинком або житловими будинками (включаючи площу вимощення);

б) проїзди та тротуари;

в) озеленені території;

г) ігрові майданчики для дітей дошкільного та молодшого шкільного віку;

д) майданчики для відпочинку дорослого населення;

е) майданчики для занять фізкультурою;

ж) майданчики для господарських цілей;

з) майданчики для стоянок автомашин.

Площу окремих земельних ділянок прибудинкових територій існуючого житлового фонду визначають в такій послідовності:

- встановлення розрахункової площі житлової території кварталу (мікрорайону), для окремого існуючого житлового будинку; 

- визначення реальної земельної частки прибудинкової території;

- визначення ідеальної земельної частки прибудинкової території.

Розрахункова площа прибудинкової території — це частина території, яка відповідає долі кількості житлових одиниць (квартир) окремого будинку в сумарній кількості житлових одиниць (квартир), що розташовані в кварталі (мікрорайоні). Середня розрахункова площа житлової території кварталу (мікрорайону) складається з площ реальної та ідеальної земельних часток і характеризує загальну величину прибудинкової території для окремого існуючого житлового будинку.


3.2 Визначення меж прибудинкової території


У разі, якщо вся житлова територія кварталу (мікрорайону), за винятком встановлених резервних земельних ділянок та територій загального використання населених пунктів, не може бути розподілена на земельні ділянки прибудинкових територій з встановленням меж на місцевості за планувальних умов (наявність майданчиків, озеленення тощо, які призначені для обслуговування мешканців декількох житлових будинків або кварталу в цілому), в складі прибудинкової території встановлюють реальну та ідеальну земельні частки. Реальна та ідеальна земельні частки передаються в колективну (приватну, спільну приватну) власність громадян — співвласників житлового будинку.

Реальна земельна частка — це частина земельної ділянки прибудинкової території житлового будинку, межі якої можуть бути встановлені на місцевості.

До складу реальної земельної частки включають забудовані і вільні від забудови площі прибудинкової території, що безпосередньо примикають до житлового будинку (тобто планувально не відокремлені від вказаного будинку іншим житловим будинком, громадською спорудою, територією загального користування, резервною земельною ділянкою), а саме:

а) територію під житловим будинком (площу забудови житлового будинку);

б) вимощення житлового будинку;

в) територію між стіною житлового будинку та червоною лінією вулиці або іншою лінією регулювання забудови завширшки не більше як 6 м, якщо будинок розташований безпосередньо до вказаних ліній;

г) майданчики для відпочинку біля входів в житловий будинок;

д) майданчики для евакуації сміття біля входу в сміттєзбиральну камеру житлового будинку;

е) місцевий проїзд, тротуар, озеленену смугу вздовж входів в житловий будинок;

ж) розворотні площадки та автостоянки для тимчасового зберігання автомобілів, які безпосередньо сполучені з вказаним проїздом;

к) ігрові майданчики для дітей дошкільного й молодшого шкільного віку, для відпочинку дорослого населення, занять фізкультурою, господарських цілей, вигулювання собак, які безпосередньо примикають до проїзду вздовж входів в житловий будинок, а також газони, квітникові клумби, газони з деревами та пішохідні доріжки, що сполучують вказані майданчики між собою та з входами в житловий будинок;

м) майданчики господарських споруд, погребів, якщо вказані споруди безпосередньо примикають або знаходяться на найменшій відстані до входів в житловий будинок.

Ідеальна земельна частка — частина земельної ділянки прибудинкової території житлового будинку, яка не може бути встановлена на місцевості за умов її місцерозташування, природних та планувальних особливостей, фізичних параметрів. До складу ідеальної земельної ділянки включають функціонально-планувальні елементи житлової території, які не примикають безпосередньо до житлового будинку (тобто планувально відокремлені від нього іншими спорудами, резервними ділянками або територіями загального користування) і можуть бути призначені для обслуговування вказаного будинку та інших будинків кварталу (мікрорайону), а саме:

а) тупикові місцеві проїзди з розворотними площадками та тротуарами, які знаходяться між торцями окремо розташованих житлових будинків або групами окремо розташованих і зблокованих житлових будинків та забезпечують зв’язок житлових будинків з житловими або магістральними вулицями;

б) внутрішньоквартальні (мікрорайонні) сквери та бульвари, які за даними земельного кадастру не віднесені до зелених насаджень загального користування;

в) дитячі ігрові майданчики, які знаходяться між групами окремо розташованих або зблокованих житлових будинків і розраховані на обслуговування населення вказаних будинків або кварталу (мікрорайону);

г) автостоянки для постійного зберігання автомобілів, розраховані для обслуговування декількох житлових будинків, які розташовані між групами окремо розташованих або зблокованих житлових будинків, а також на території між житловими будинками та магістральними (житловими) вулицями, іншими межами кварталу (мікрорайону) за умов, якщо вказані автостоянки не знаходяться у власності сторонньої особи або не залишаються в комунальній власності і не утворюють окрему земельну ділянку;

ж) ділянки для сміттєзбірників, які розташовані між групами окремо розташованих або зблокованих будинків;

к) ділянки господарських споруд, погребів громадян, які розташовані між групами окремо розташованих або зблокованих будинків.

У разі, якщо між торцями окремо розташованих житлових будинків не існує проїзду, межу реальних земельних часток вказаних будинків встановлюють по середній лінії відстаней між ними. У випадку, коли між торцями житлових будинків існує тупиковий або наскрізний проїзд до інших будинків, межі реальних часток встановлюються по ближньому краю (бордюрному каменю) тротуару (якщо такий існує) або проїжджої частини.

Наскрізні мікрорайонні проїзди між групами окремо розташованих або зблокованих будинків, які забезпечують зв’язок забудови кварталу (мікрорайону) з іншими житловими будинками, кварталами, громадськими установами тощо відносять до територій загального користування населених пунктів, які залишаються в комунальній (державній) власності. В сталій забудові центральної частини населених пунктів межі реальних земельних часток житлових будинків, як правило, встановлюють згідно з існуючими міждворовими огорожами за умов, якщо в кварталі не виявлені резервні земельні ділянки.


Містобудівне проектування

Розділ 4. Створення банку даних містобудівного кадастру


4.1 Побудова реєстраційних даних про об’єкт містобудівного кадастру


Система містобудівного кадастру складається з трьох рівнів:

- базовий рівень,

- обласний рівень

- держаний рівень

Базовий рівень створюється в адміністративних районах та містах обласного підпорядкування. На цьому рівні проводиться збір, контроль, оновлення інформації про населений пункт, ведення архівів цих даних, обслуговування запитів користувачів, узагальнення і аналіз даних по району, населеному пункту, місту обласного підпорядкування.

На обласному рівні здійснюється узагальнення і аналіз даних по області, впровадження науково-методичних розробок, учбово-виробнича діяльність.

На державному рівні виконується розробка нормативно-правової бази створення і ведення містобудівних кадастрів, узагальнення і аналіз даних по Україні, науково-методична діяльність, експертиза та ліцензування

Одиницею обліку та зберігання даних у містобудівному кадастрі є об'єкт. У містобудівному кадастрі визначені такі об'єкти:

- ділянка землекористування (землеволодіння);

- будинок (споруда);

- ділянка та вузол інженерної мережі;

- ділянка та вузол вулично-дорожньої мережі;

- територіальні зони (функціональні, охоронні, а також ті, що характеризують інженерно-геологічну та екологічну ситуацію в населеному пункті).

Кожний об'єкт характеризується затвердженим переліком показників(правових, метричних, технічних, вартісних, функціональних, геодезичних координат .

Сукупність даних по об'єкту містобудівного кадастру, що занесені у спеціальні форми, складає паспорт об'єкту.

Дані про об'єкти подаються у вигляді чисел, текстових рядків, кодів та графічних зображень.

Присвоювання кодів об'єктам проводиться з використанням державних і локальних класифікаторів, які затверджуються Мінбудархітектури України.

Паспорт земельної ділянки містить наступні форми документів:

- відомості про земельну ділянку;

- план земельної ділянки з відображенням містобудівної ситуації;

- план встановлених меж;

- каталог координат кутів зовнішніх меж земельної ділянки;

- опис документів паспорту земельної ділянки.

Паспорт будинку (споруди) містить наступні форми документів:

- відомості про будинок (споруду);

- поповерховий план будинку (споруди);

- план земельної ділянки (на якій розташований будинок);

- каталог координат зовнішніх кутів будинку (споруди);

- опис документів паспорту будинку (споруди).

Паспорти об'єктів інженерно-транспортних мереж мають однотипний характер і містять наступні форми документів:

- відомості про мережу:

- відомості про ділянку мережі;

- відомості про вузол мережі;

- схема мережі;

- каталог координат вузлів мережі;

- опис документів паспорту мережі.

Паспорти об'єктів можуть містити при необхідності і інші документи, які заносяться в опис.

Для територіальних зон паспорт не складається. Відомості про об'єкти цього типу подаються на масштабній карті (схемі) населеного пункту у вигляді меж зон і відповідних характеристик. Наприклад: функціональне зонування території населеного пункту, зони забруднення і відповідні рівні забруднення та ін. Визначення належності об'єктів до різних територіальних зон населеного пункту і взаємозв'язок інформації про земельні ділянки, будинки (споруди), інженерні комунікації забезпечується за допомогою координат характерних точок об'єктів.

В інформацію для оформлення права власності на об’єкти нерухомого майна входять такі дані:

1. Назва місцевого органу державної виконавчої влади, що оформлює право власності на об’єкти нерухомого майна.

2. Характеристика об’єкта нерухомого майна:

2.1. Вид об’єкта.

2.2. Серія.

2.3. Ідентифікаційний код первинного об’єкта.

2.4. Адреса об’єкта.

2.5. Цільове призначення.

2.6. Показники площ, кв. м.

2.7. Вартісні показники (тис. грн.).

2.8. Земельна ділянка:

- площа, закріплена згідно з рішенням місцевих органів державної виконавчої влади;

- номер рішення, дата;

- площа фактична за матеріалами інвентаризації.

3. Відомості про власника об’єкта нерухомого майна:

3.1. Власник об’єкта нерухомого майна:

- для юридичних осіб: повна назва підприємства, організації, установи;

- для фізичних осіб: прізвище, ім’я та по-батькові.

3.2. Код власника об’єкта згідно ЄДРПОУ.

3.3. Форма власності.

3.4. Частка власності.

3.5. Правовстановлюючі документи:

- вид документа;

- номер, дата видачі.

3.6. Серія, номер, дата видачі свідоцтва.


4.2 Схема банку даних містобудівного кадастру


Для створення єдиного банку даних законодавством передбачено єдину схему, яка для всіх об’єктів є різною. Передбачається така схема створення банку даних містобудівного кадастру:

1. Схема міста (М 1:10000, 1:25000, 1:50000);

2. Схеми кварталу (М 1:2000, 1:5000, 1:10000);

3. Земельні ділянки (М 1:500, 1:1000, 1:2000).

Банк даних:

1. Загальна площа ділянки:

а) під городом;

б) під садом;

в) під двором;

г) під житловими будівлями;

д) під нежитловими будівлями;

2. Форми користування землею:

а) у приватній власності;

б) у колективній власності;

в) у державній власності;

г) оренда;

3. Норма площі землі для власності (користування):

а) скільки за нормою:

б) фактично;

в) скільки у постійному користуванні;

г) скільки у тимчасовому користуванні;

4. Оцінка власності (нерухомості):

а) вартість будівель;

б) вартість споруд;

в) вартість землі;

г) вартість комунікацій (каналізація, телефон, телебачення, газопостачання, водогін, вулична мережа).

Розділ 5. Створення файлу обміну земельно-кадастровими даними ( IN-4 )


Обмінний формат(In 4) структурно описує земельно-кадастрові дані, розподіляє їх на метричні, семантичні і службові для спрощення їх автоматизованої обробки та зберігання. Така організація даних повинна прискорити обробку інформації та підвищити якість проведення земельно-кадастрових робіт.

Призначенням обмінного формату є уніфікація набору даних та способів представлення земельно-кадастрової інформації, з подальшим її накопиченням і занесенням до єдиного земельно-кадастрового банку даних на територію України.

Представлений обмінний формат є обов’язковим до застосування всіма установами та підприємствами, які проводять землевпорядні та кадастрові роботи, включаючи роботи по видачі державних актів, інвентаризації земель та інші які відносяться до державного земельного кадастру України.

Обмінний формат являє собою текстовий файл в кодах ASCII з використанням тільки кодової таблиці 1251 (Code Page 1251). Використання кодової сторінки 866 не припускається. При формуванні обмінного формату необхідно суворо дотримуватись правила, що ціла частина числа повинна відокремлюватися від дрібної частини символом “.” (крапка). В разі використання русифікованих операційних систем (Russion relеаse) необхідно внести зміни до відповідних регіональних установок. В процесі становлення та дослідно-виробничої експлуатації структура даних обмінного формату може зазнавати змін в кількості та складі кадастрової інформації. Тому основною вимогою структури даних є забезпечення незалежності та наслідування даних при можливих змінах, пов’язаних з розвитком прикладного програмного забезпечення. Вся семантична інформація обмінного формату повинна подаватися українською мовою.

Інформаційно-логічний інтерфейс даних складається з текстових форматів, які дозволяють реалізувати такі вимоги:

1) вільне форматне положення полів в межах блоків даних, що дозволяє використання необмеженої кількості символів “пробіл” та “пустих” строк;

2) використання строк різної довжини;

3) доступ до даних за “ключовим” словом;

4) можливість перегляду та редагування обмінного формату текстовими редакторами та електронними таблицями.

Обмінний формат має наступну структуру:

- службова інформація;

- блоки;

- записи і реквізити.

Службова інформація містить дані про журнал обміну та джерела походження кадастрової інформації. Службова інформація починається з першої строки файлу і закінчується перед початком першого блоку даних.

В обмінному форматі виділяються такі блоки (об’єкти):

“квартал”;

“ділянка”;

“угіддя”;

“бордюр”;

“суміжник”.

Створення обмінного формату (кодування кадастрових зон, кварталів, ділянок) необхідно виконувати згідно Доповнення до Вказівки “Про створення єдиної системи нумерації земельних ділянок для ведення державного земельного кадастру” від 12 травня 1998 року та існуючих індексних карт. Дублювання кадастрових кодів земельних ділянок забороняється.

Метрична інформація обмінного формату повинна подаватися виключно в умовній системі координат 1963 року (СК-63) з описом району (прописна українська буква) СК-63 в блоці “Квартал”.

Координати X, Y метричної інформації повинні подаватися до обмінного формату з точністю до сантиметрів (два знаки дрібної частини).

Кадастрові квартали обов’язково повинні мати метричні дані для обчислення контрольного балансу земельних ділянок, що входять до кварталу.

Кожна земельна ділянка повинна мати власником юридичну або фізичну особу (групу осіб). Не допускається поєднання фізичних та юридичних осіб для одної ділянки. Семантична інформація земельної ділянки повинна вводитися з урахуванням фізичної або юридичної особи. Поля семантичної інформації, що не відносяться до відповідного типу особи не заповнюються.

Земельна ділянка повинна мати тільки одне цільове призначення. Необхідно подавати частини єдиної на місцевості ділянки як окремі ділянки за цільовим призначенням, додержуючись нормативних площ для кожного цільового призначення.

Для кожної земельної ділянки повинні бути описані метричні та семантичні дані угідь за формою 6 зем. з урахуванням балансу угідь. Сума площ угідь повинна точно дорівнювати площі земельної ділянки. Дисбаланс угідь земельної ділянки не допускається. Сервітути, обмеження, оренда та інші дані повинні подаватися як угіддя – в блоці “Угіддя”, передбачені обмінним форматом, якщо їх площа не співпадає з площею земельної ділянки.

Метрична інформація про суміжних землекористувачів кадастрових кварталів (блоків) повинна подаватися полілінією (блок “Суміжник”).

В своїй роботі я склав обмінний файл in4 в програмному комплексі «Digitals»

5.1 Організація створення кадастрового реєстру


Реєстр - це інформаційна система, що є впорядкованою відповідно до єдиних методологічних і програмно-технічних принципів сукупністю баз даних про суб'єктів і об'єкти комунальної власності та пов'язані з нею речові права.

Поділ території міста на зони, присвоєння кадастрових номерів дозволяє створити банк даних з повним його реєстром.

Державний реєстр складаєтся з 2 частин:

перша - це типи записів реєстрації державних актів на право приватної власності на землю, договорів оренди землі.

друга - це поземельна книга яка містить відомості про кадастровий номер, місцерозташування, площу, цільове призначення, правовий режим, обмеження і обтяження, вартість земельної ділянки, кадастровий план.

Внесення відомостей про земельні ділянки в державний реєстр земель проводиться після:

- формування кадастрової справи;

- нанесення земельної ділянки на кадастровий план;

- присвоєння ділянці кадастрового номеру.

Відповідно до вказівки "Про організацію створення кадастрового реєстру" від 20 грудня 1997 р. N 63 структура

Если Вам нужна помощь с академической работой (курсовая, контрольная, диплом, реферат и т.д.), обратитесь к нашим специалистам. Более 90000 специалистов готовы Вам помочь.
Бесплатные корректировки и доработки. Бесплатная оценка стоимости работы.

Поможем написать работу на аналогичную тему

Получить выполненную работу или консультацию специалиста по вашему учебному проекту

Похожие рефераты: