Xreferat.com » Рефераты по строительству » Улаштування захисних покриттів будівельних залізобетонних конструкцій

Улаштування захисних покриттів будівельних залізобетонних конструкцій

Зміст


ВСТУП

1. Характеристика бетону і залізобетону

2. Причини та наслідки пошкодження будівельних залізобетонних конструкцій

3. Підготовка основи до ремонту

4. Матеріали для ремонту бетонних і залізобетонних будівельних конструкцій

5. Обробка стальної арматури та інших металевих закладених елементів конструкції

6. Відновлення локально пошкодженого бетону

7. Гідрофобізація будівельних залізобетонних конструкцій

8. Улаштування захисних покриттів будівельних залізобетонних конструкцій

9. Організація праці опоряджувальників

10. Нормування і система оплати праці опоряджувальників

11. Правила техніки безпеки під час виконання опоряджувальних робіт

Використана література


ВСТУП


Професія опоряджувальника досить почесна на будівництві. Висококваліфікований штукатур, наприклад, здатний, крім звичайної, виконувати кольорову декоративну штукатурку, архітектурні елементи оздоблення будівель і внутрішніх поверхонь, реставраційні роботи. Лицювальники облицьовують зовнішні і внутрішні поверхні штучними або природними плитками, виконують мозаїчні, лінолеумні та інші роботи.

Штукатурні та облицювальні роботи виконують у будинках, збудованих із штучного чи природного каменю (цегли, керамічних або бетонних каменів, черепашника тощо), з великих панелей, бетонних чи керамічних блоків. Після опорядження будівлі та їхні приміщення набувають завершеного вигляду, в них створюються потрібні санітарно-гігієнічні і естетичні умови для життя і праці людей.

У загальному обсязі будівництва опоряджувальні роботи займають значну частину. Тому зниження їхньої вартості і трудомісткості має важливе значення для інтенсифікації будівництва і можливе лише за умов максимального застосування в роботі сучасних опоряджувальних машин і механізмів, нових матеріалів і форм організації праці.

Великопанельне і великоблокове будівництво зменшує обсяг опоряджувальних робіт безпосередньо на будівельному майданчику. Значну частину цих робіт виконують на заводах. Застосовуючи тут механізацію і автоматизацію, можна досягти значного зниження трудомісткості опоряджувальних операцій. Підвищенню продуктивності праці, поліпшенню якості і зниженню собівартості будівельних робіт сприяють також нові форми та методи наукової організації праці (НОП): створення комплексних механізованих бригад, застосування нових пристроїв, уміле використання технологічних карт, карт трудових процесів тощо. Підвищення якості виконуваних робіт залежить від кваліфікації, ініціативи кожного робітника, сумлінного ставлення до своїх обов'язків, правильної організації праці в бригаді.

Нині на будівельних майданчиках працюють тисячі опоряджувальників, багато з них закінчили професійно-технічні училища. Для успішного виконання завдань кожен будівельник, зайнятий на опоряджувальних роботах, має добре опанувати технологію їх виконання, будову і роботу застосовуваних машин і механізмів, передові методи організації праці.

1. Характеристика бетону і залізобетону


Бетоном називають штучний камінь, що формується в процесі , затверднення суміші в'яжучої речовини, води, заповнювачів і, за потреби, спеціальних добавок. Розчинову суміш із цих складових називають бетонною.

У будівництві найпоширеніші бетони, виготовлені на основі мінеральних в'яжучих речовин — цементів. Цемент отримують спіканням за температури 1000 — 1200 °С суміші вапняку та глини, внаслідок чого отримують клінкер — зерна темно-сірого кольору. Клінкер охолоджують, мелють у спеціальних кульових млинах із додаванням до нього гіпсу, до 15 % різних добавок і отримують цемент.

У будівництві найчастіше застосовують портландцементе і шлакопортландцементи різних видів.

Портландцемент (ПЦ) — це гідравлічна в'яжуча речовина, яка твердне у воді і на повітрі. Його властивості — початок і кінець тужавлення, марка, водопотреба, швидкість наростання міцності, морозостійкість визначаються хіміко-мінералогічним складом цементу і м'якістю його помелу.

Шлакопортландцемент (ШПЦ) — гідравлічна в'яжуча речовина, що утворилася внаслідок сумісного помелу портландцементного клінкеру, гіпсового каменю (до 3,5 %) і гранульованого доменного шлаку в кількості 30 — 60 % маси клінкеру. ШПЦ характеризується швидким наростанням міцності за підвищеної температури, посиленим реагуванням на передчасне висихання, підвищеною стійкістю проти корозії в агресивних мінералізованих середовищах порівняно з ПЦ.

Бетони, виготовлені на ШПЦ, витримують жорсткіші режими теплової обробки порівняно з бетонами на інших цементах. Цементи і вода після замішування утворюють розчинову суміш, яка відіграє роль клеючої речовини. В ній відбувається складна хімічна реакція, внаслідок чого розчинова суміш через певний час переходить із пластичного стану в затверділий і перетворюється на міцний цементний камінь. Цементний камінь твердне і набуває міцності як у природних умовах за плюсових температур, так і у воді.

Температура істотно впливає на перебіг хімічних реакцій, що відбуваються в бетоні: з підвищенням температури вони прискорюються, зі зниженням — сповільнюються.

Призначення наповнювачів у бетонах різне: для підвищення міцності, зменшення зношення, регулювання маси бетону тощо. Вони бувають природними і штучними. Залежно від виду наповнювача бетони поділяють на важкі і легкі. Вид та якість наповнювачів для важких і легких бетонів добирають за вимогами державних стандартів.

Грубими наповнювачами важких бетонів є природні щебінь, гравій і щебінь з гравію, тонкими — велико-, середньо- і дрібнозсрнисті природні піски.

Пористими неорганічними наповнювачами для легких бетонів слугують керамзит і його різновиди, аглопорит, шлакова пемля, гранульований шлак, спучені перліт і вермикуліт, а також напонювачі з ніздрюватих гірських порід.

Грубі наповнювачі випускають у вигляді округлого гравію і щебеню неправильної форми. Пористі піски отримують подрібненням ніздрюватих гравію і щебеню або випалюванням їх у агрегатах.

У спеціальних бетонах (піно-, газобетонах) функцію наповнювача виконує повітря.

Добавки застосовують для модифікування властивостей бечтонних сумішей і бетону, зниження витрат цементу, трудових і енергетичних затрат; вони мають відповідати вимогам державних стдартів і технічних умов.

Добавки регулюють властивості бетонів або надають їм спеціальних властивостей, а саме:

- змінюють реологічні властивості бетонних сумішей — фікатори (збільшують рухливість або знижують жорсткість), зв’язуючі (запобігають розшаруванню), водоутримувальні (зменшують водовідокремлення);

- регулюють швидкість тужавлення бетонних сумішей і тверднення бетонів;

- збільшують або зменшують пористість бетонної суміші і бетону (повітровбирні, газо-, піновидільні, ущільнювальні);

- надають бетону спеціальних властивостей (зменшують змочування — гідрофобізувальні, змінюють електропровідність, підвищують здатність до протирадіаційного захисту, бактерицидні властивості, фарбують, підвищують жаростійкість, посилюють захисні властивості бетону щодо сталі — інгібітори корозії сталі).

Важливою технічною характеристикою бетону є його здатність витримувати значні навантаження на стиск, проте його опір на розтяг незначний: він може руйнуватися навіть за прикладання невеликих зусиль. Міцність бетону на розтяг у 10-12 разів менша за міцність на стиск.

Для підсилення опору на розтяг у конструкції, що працюють на вигин і розтяг, закладають сталеву арматуру (краще періодичного профілю), що сприймає зусилля розтягу. Такий бетон з арматурою будь-якого профілю називають залізобетоном. Залізобетон має добрий опір і на вигин, і на розтяг.

Нині широко застосовують попередньо розтягнену арматуру. Суть процесу полягає в тому, щоб за допомогою розтягненої з певним зусиллям арматури стиснути бетон у тій його частині, яка при навантаженні розтягуватиметься. Під дією розтягувальних сил на попередньо стиснений елемент у ньому з'являються зусилля не розтягу, а лише зменшуються напруження стиску. При цьому опірність виникненню тріщин зростає в кілька разів.

Залежно від сфери застосування в будівництві бетонам надають різних властивостей:

- у разі використання у звичайних залізобетонних конструкціях — міцності згідно з розрахунком;

- для споруд, які експлуатуватимуться на відкритому повітрі, — морозостійкості;

- для гідротехнічних споруд — щільності, водонепроникності, морозостійкості, за малої усадки і незначного тепловиділення при твердненні;

- для стін житлових приміщень і перекриттів — низьких І об'ємної маси і теплопровідності, розрахункової міцності;

- для підлог — підвищеного опору стиранню;

- для спеціальних споруд — хімічної стійкості, вогнестійкості, непроникності для рідин, газів, радіоактивного випромінювання тощо.

Як будівельні матеріали бетон і залізобетон мають значні переваги перед іншими. Внаслідок зручного укладання бетонної суміші та певних її властивостей цим матеріалам можна надавати різних форм і виготовляти з них вироби найрізноманітнішого призначення: блоки для фундаментів, стін підвалів і будинку; елементи колон; ригелі, балки, стінові панелі, панелі перекриттів і покриттів та багато інших. Тому нині залізобетон є одним із найважливіших будівельних матеріалів і жодна споруда не зводиться без його застосування.


2. Причини та наслідки пошкодження будівельних залізобетонних конструкцій


Споруда є довговічною, якщо вона зберігає свою експлуатаційну придатність упродовж розрахункового терміну служби, що встановлюється проектом.

Бетон, виготовлений на портландцементі, потенційно має практично необмежений термін служби, якщо на заваді не стануть помилки, допущені під час проектування, низька якість матеріалів бетону або його виробництва (якщо це мало місце) та умови експлуатації споруди (хімічний і фізичний вплив навколишнього середовища). Наслідками цього можуть бути: розшарування бетону, глибока карбонізація, що спричинює тріщиноутворення, корозію металу арматури і структурне руйнування бетону. Це може призвести до втрати міцності та експлуатаційної придатності залізобетонної конструкції і споруди загалом.

Ось чому поряд з оптимальними проектними вирішеннями і методами спорудження конструкцій потрібно шукати також найраціональніші прийоми і методи їх ремонту та відновлення, захисту від негативних впливів ззовні. Саме ці питання вирішують різні системи будівельних матеріалів Ceresit для відновлення і захисту залізобетонних конструкцій.

Розглянемо детальніше чинники, що призводять до руйнування залізобетону. Встановлено, що головним чинником, який спричинює корозію залізобетону, є карбонізація бетону.

Карбонізація — це процес, що відбувається в бетоні, виготовленому на основі портландцементу, під впливом на нього карбонатної кислоти, що утворюється внаслідок перебігу хімічної реакції миж вуглекислим газом повітря і водою в порах бетону.

У процесі гідратації цементу в бетоні утворюється гідрогоид кальцію Са(ОН)г, за надлишку якого встановлюється високий рі вень рН, близько 12,5. Зазвичай величина рН води в порах бетону коливається в межах 10,5- 11,5. Це означає, що бетон із портландцементу створює навколо арматури високолужне середовище, яке захищає метал від корозії.

Гідроксид кальцію під впливом вуглекислого газу перетворюється на карбонат кальцію, при цьому відбувається хімічна реакція нейтралізації лужних компонентів бетону:


Са(ОН)2 + Н2О + СО2 = СаСОз + 2Н2О.

Карбонат кальцію погано розчиняється у воді і, накопичуючись у порах бетону, герметично закупорює їх, унаслідок чого з часом величина рН зменшується до 9 і нижче, що спричинює корозію сталі.


Улаштування захисних покриттів будівельних залізобетонних конструкцій


Рис. 2.1. Зруйнована ділянка конструкції, що потребує ремонту


Отже, товщина шару бетону, що зазнав карбонізації, є важливим чинником для захисту арматури: чим глибше проникла карбонізація, тим більша небезпека кородування сталі. Якщо бетон карбонізується по всій товщині захисного шару арматури, то інертність сталі порушується і процес кородування прискорюється.

На швидкість карбонізації впливає також якість бетону. Пошкодження захисного шару, вкраплення наповнювача без зв'язника, порожнини, недостатня герметизація тощо прискорюють процес карбонізації.

Улаштування захисних покриттів будівельних залізобетонних конструкцій

Рис. 2.2. Основні причини пошкодження залізобетону


Глибина карбонізації низькоміцного водопроникного бетону може досягати 25 мм менш ніж за 10 років. Високоякісний щільний бетон, навпаки, піддається карбонізації дуже повільно (5 — 10 мм після експлуатації упродовж 50 років).

Потенційною причиною корозії арматури може бути також наявність у бетоні хлоридів, які порушують інертність сталі.

Внаслідок корозії сталі збільшується об'єм, що призводить до виникнення внутрішнього тиску в конструкції і перших тріщин, які зі часом прискорюють корозію і вплив інших чинників вивітрювання, а також спричинюють руйнування і відшаровування поверхневого) шару над арматурою (рис. 2.1.).

Так відбувається руйнування залізобетонних конструкцій. Рис. 2.2. ілюструє основні причини пошкодження залізобетону.


3. Підготовка основи до ремонту


Весь пошкоджений бетон, а також бетон у місцях, де він зазнав корозії, де шар придатного бетону тонший за шар карбонізованого, видаляють уручну або за допомогою пневматичного інструменту. Щоб оголити арматуру (у разі стрижнів великого діаметра), потрібно видалити весь бетон навколо стрижня (рис. 3.1).

Ефективним є метод видалення пошкодженого бетону й очищення арматури за допомогою струменя води під тиском (тиск у соплі становить 20 - 65 МПа).

Після обробки струменем води бетон і сталі залишаються чистими і вологими На сталі швидко утворюється дуже тонка плівка оксиду заліза, однак, як засвідчує досвід, вона захищає сталь і не шкодить їй. Ще однією важливою перевагою очищення за допомогою напірного струменя води є відсутність вібрації і шуму та значно вища швидкість роботи, ніж у разі використання ручного і пневматичного інструменту.


Улаштування захисних покриттів будівельних залізобетонних конструкцій


Рис. 3.1. Підготовка основи:

1-ділянка, з якої видалено бетон; 2-оголена арматура



Якщо арматура в бетоні не дужо пошкоджена, тобто дефекти відсутні або корозія металу менша за 0,25 діаметра стрижня, приступають де підготовки основи до ремонту.

Улаштування захисних покриттів будівельних залізобетонних конструкцій

Рис. 3.2. Видалення виходів арматури:

а— панель до ремонту; б— панель після ремонту; 1 —дефект (відшарування бетону);

2 — арматурний стрижень; 3 — Z-подібний вигин; 4 — заглиблення для арматури


Перед відновленням основу (за потреби) очищають від речовин, які знижують адгезію, таких як жир, масло, оліфа, мастика та ін. Продукти корозії видаляють за допомогою стисненого повітря або струменя піску. Безпосередньо перед ремонтом вологість бетону має бути не більш як 4 %, температура поверхні — вищою за точку роси щонайменше на 3 °С.

Іноді на стінових панелях із ніздрюватих бетонів спостерігаються такі дефекти, як виходи арматури за площину панелі та корозія стрижнів арматурних каркасів або сіток на глибину понад 0,25 діаметра.

Улаштування захисних покриттів будівельних залізобетонних конструкцій


Рис. 3.3. Оброблена ділянка залізобетону:

1 — бетон після очищення; 2 — очищена арматура


Для усунення такого дефекту, як вихід арматури за площину панелей виконують такі операції: спочатку в бетоні роблять заглиблення, потім ретельно очищають арматуру від іржі, обдувають її і бетон стисненим повітрям та усувають дефект арматури натяганням її спеціальним пристроєм до створення Z-подібного вигину в площині панелі або втискуванням її в попередньо підготовлене заглиблення. Після цього приступають до обробки бетону й арматури спеціальними препаратами.

Стрижні, що зазнали корозії, вирізають і замінюють на нові подібного діаметра внапусток зі старими. Напусток нових стрижнів має бути не менше 30 діаметрів.

Приклад усунення виходів арматури за площину бетону панелі наведено на рис. 3.2.

Попередня ретельна підготовка основи бетону й арматури забезпечує успіх ремонту залізобетонної конструкції (рис. 3.3.).


4. Матеріали для ремонту бетонних і залізобетонних будівельних конструкцій


Для ремонту бетонних і залізобетонних конструкцій використовують: грубозернисту ремонтно-відновлювальну суміш Ceresit CD 22, дрібнозернисту ремонтно-відновлювальну суміш Ceresit CD 23, полімерцементу шпаклівку Ceresit CD 24, епоксидну ґрунтовку Ceresit CD 31, епоксидну ін'єкційну композицію Ceresit CD 32, цементну суміш Ceresit CX 1, суміші для анкерування Ceresit CX 5 та Ceresit СХ15.

Ceresit CD 22 — грубозерниста ремонтно-відновлювальна суміш, призначена для відновлення локальних пошкоджень залізобетонних і бетонних будівельних конструкцій. Застосовують як штукатурку для вирівнювання поверхонь і виправлення їх дефектін завтовшки 5-30 cm. Ceresit CD 22 не можна застосовувати для ремонту цементно-вапняних, цементно-піщаних, гіпсових та інших штукатурок, а також як штукатурку по основах із цегли, каменю, легкого бетону тощо.

Суміш Ceresit CD22 має такі властивості: зручна і проста в застосуванні; швидко твердне; високоміцна; тріщиностійка; гідрофобна; стійка до впливу солей.

Ceresit CD 22 постачають у мішках по 25 кг.

Ceresit CD 23 — дрібнозерниста ремонтно-відновлювальна суміш, призначена для влаштування адгезійних шарів при ремонті і відновленні залізобетонних і бетонних будівельних конструкцій товщиною і 3 — 5 мм. Застосовують як штукатурку і шпаклівку при вирівнюванні бетонних і залізобетонних поверхонь шаром завтовшки 3-10 мм Ceresit CD 23 не можна використовувати для ремонту цементно вапняних, цементно-піщаних, гіпсових та інших штукатурок, а також як штукатурку по основах із цегли, каменю, легкого бетону тощо.

Суміш Ceresit CD 23 має такі властивості: зручна і проста в застосуванні; швидко твердне; високоміцна; тріщиностійка; гідрофобна; виявляє високу адгезію до основ із бетону і залізобетону; стійкі до впливу солей.

Ceresit CD 23 постачають у мішках по 25 кг.

Ceresit CD 24 — полімерцементна шпаклівка, призначена для ремонту і підготовки залізобетонних, бетонних основ, які підлягають помірним механічним навантаженням, під опорядження. Ефективна при ремонті тріщин, раковин, западин та інших дефектів на поверхні залізобетонних і бетонних основ шаром завтовшки до 5 мм. Ceresit CD 24 не можна застосовувати для вирівнювання і ремонту основ із легкого бетону та основ, які піддаються значним механічним впливам.

Шпаклівка Ceresit CD24 має такі властивості: тріщиностійка; швидко твердне; високоміцна; гідрофобна; стійка до впливу солей; виявляє високу адгезію до основ; зручна і проста в застосуванні; екологічно чиста.

Ceresit CD 24 постачають у мішках по 25 кг.

Усі матеріали групи CD на основі цементів (CD 22, CD 23, CD 24) армовані мікроволокном.

Технічні характеристики матеріалів Ceresit групи CD на цементній основі (CD 22, CD 23, CD 24) наведено в табл.1.


Таблиця .1. Основні технічні характеристики матеріалів Ceresit групи CD

Показник Матеріал Ceresit

CD 22 CD 23 | CD 24
Основа Цемент із мінеральними наповню-

вачами й органічними добавками
Щільність, кг/дм3 1,49 1,45 1,45
Витрата води на приготування розчино-


вої суміші, л на 25 кг 3,50 3,75 3,50
Термін придатності розчинової суміші, хв 45
Температура основи при застосуванні, °С Від +5 до +30
Температура експлуатації. °С Від -50 до +70
Адгезія розчину до бетонних основ, МПа Понад 2,0 Не менш як 2,4
Усадка, мм/м

Не більш як 1,2

2

Міцність на стиск, МПа, через


2 доби Не менш як 20 15 Понад 13
7 діб Не менш як 40 33 Понад 25
28 діб Не менш як 42 40 Понад 35
Міцність на вигин, МПа, через


2 доби Не менш як 5,0 5,0 Понад 5,3
7 діб Не менш як 6,5 6,9 Понад 7,3
28 діб Не менш як 7,4 8,0 Понад 8,4
Витрата


кг/дм3 об'єму, що заповнюється 1,6
кг/дм3 на тріщини 1,4
кг/м2 за товщини шару 1 мм 1,6 1,5 1,4

Ceresit CD 31 — епоксидна ґрунтовка, призначена для захисту металевої арматури і закладених деталей при відновленні будівельних конструкцій. Застосовують для з'єднання збірних будівельних елементів із залізобетону і бетону, для склеювання бетонних і сталевих виробів. Можна використовувати для влаштування захисного покриття, стійкого до впливу агресивного середовища і значних механічних навантажень на підлогах. Ceresit CD31 не можна застосовувати як захисне покриття зовні будинку. Під впливом ультрафіолетового випромінювання матеріал інтенсивно старіє.

Ґрунтовка Ceresit CD31 має такі властивості: не містить органічних розчинників; стійка до впливу агресивних середовищ; токсикотропна; не містить фенолу.

Ceresit CD 31 містить ізоформдіамінові й епоксидні смоли, що можуть спричинити алергічну реакцію, тому потрібно бути дуже обережним під час роботи з цим матеріалом, захищати очі й шкіру.

Ceresit CD 31 постачають у металевих контейнерах із двома компонентами загальною масою 1 кг.

Ceresit CD 32 — епоксидна ін'єкційна композиція, призначенії для заповнення тріщин у цементно-вапняних, цементно-піщаних, гіпсових та інших штукатурках, а також для відновлення монолітності підлоги. Можна використовувати для влаштування адгезійного шару в підлогах перед укладанням епоксидних покриттів. Ceresit. CD 32 не можна застосовувати для заповнення «активних» тріщин і влаштування деформаційних швів.

Композиція Ceresit CD 32 має такі властивості: двокомпонентна; не містить органічних розчинників; виявляє високу адгезію дії основ; високоміцна; тягуча маса; екологічно чиста.

Ceresit CD 32, як і Ceresit CD 31, небезпечна, може спричинювати алергічну реакцію, тому під час роботи з нею потрібно берегти шкіру й очі.

Постачають у металевих контейнерах із двома компонентами зп гальною масою 1 кг.

Основні технічні характеристики матеріалів Ceresit CD 31 (Cerеsit CD 32)

Основа – епоксидна смола густої консистенції

Щільність - 1,4 кг/дм3

Співвідношення компонентів A: By розчиновій суміші - 81 : 19

Термін придатності розчинової суміші за температури – 20 °С40 хв

Температура основи при застосуванні розчинової суміші від - +10 до +20 °С

Температура експлуатації від -30 до +80 °С

Тривалість висихання

Адгезія

до бетону

до металу

Досягнення міцності несівною конструкцією

Витрата суміші

3 - 6 год

3,0 МПа

8,0 МПа

через 3 год

0,3 - 0,5 кг/мг


5. Обробка стальної арматури та інших металевих закладених елементів конструкції


Нанесення антикорозійного покриття. Щойно зачищена арматура дуже швидко знову піддається впливу корозії. Тому вже через 2 — 3 год після її очищення і видалення пилу з усієї поверхні на метал слід наносити шар епоксидного антикорозійного матеріалу Ceresit CD 31. Робочий матеріал Ceresit CD 31 отримують змішуванням компонентів А і В у співвідношенні 81 : 19 з інтенсивним перемішуванням за допомогою низькообертового дриля до отримання однорідної маси без грудочок. Суміш наносять щіткою. Якщо арматура відкрита з усіх боків, шар наносять лише на арматуру, якщо ж арматура відкрита лише частково, препаратом потрібно також обробити ділянку бетону завширшки 2 см, прилеглу до арматури.

Улаштування захисних покриттів будівельних залізобетонних конструкцій


Рис. 5.1. Нанесення антикорозійного покриття:

1 — шар епоксидного антикорозійного матеріалу Ceresit CD 31; 2 — присипання кварцовим піском


Улаштування захисних покриттів будівельних залізобетонних конструкцій


Рис. 5.2. Нанесення адгезійного

Шару


Ділянку переходу від сталі до бетону слід вкривати особливо ретельно і без порожнин. Товщина антикорозійного шару має бути не менш як 250 мм. Після того як перший шар злегка затужавіє (близько 2 год після нанесення за температури +20 °С), наносять другий шар, який приблизно через 20 хв присипають кварцовим піском фракцією зерен 0,2 - 0,7 мм для забезпечення адгезії наступних шарів до арматури, закладених деталей та інших поверхонь (рис. 5.1.).

Нанесення адгезійного шару. Після затверднення антикорозійного покриття по бетонній поверхні влаштовують адгезійний шар Ceresit CD 23 (рис. 5.2.).

6. Відновлення локально пошкодженого бетону


Для ліквідації локальних пошкоджень залізобетонних і бетонних конструкцій (зашпаровування відколів, раковин, вивільненої від бетону зони навколо арматури), а також як штукатурку для вирівнювання поверхонь конструкцій і виправлення їхніх дефектів шаром завтовшки від 5 до 30 мм використовують грубозернисту ремонтно-відновлювальну суміш Ceresit CD 22 (рис. 6.1). Для цього суху суміш змішують з чистою водою (температурою 15 - 20 °С) з розрахунку 3,75 л води на 25 кг сухої суміші і перемішують до отримання однорідної маси без грудочок. Розчинову суміш витримують упродовж 3 хв і перемішують знову. Використати розчинову суміш треба протягом 45 хв. Приготовлену масу наносять на пошкоджені місця за допомогою металевого шпателя або терки.


Улаштування захисних покриттів будівельних залізобетонних конструкцій

Рис. 6.1. Ремонт локальних пошкоджень бетону


Після тужавлення розчину Ceresit CD 22 на відновлювані поверх ні наносять останній шар із дрібнозернистої ремонтної суміші Cеresit CD 23 (рис. 6.2, а). Для цього спочатку готують розчинову суміш ретельним змішуванням сухої суміші з водою (із розрахунку 3,2 - 3,5 л води на 25 кг сухої суміші). Через 3 хв розчинову суміш знову перемішують. Бетонну основу зволожують і отриманою масою за допомогою шпателя заповнюють усі дрібні відколи бетону. Матеріалом CD 23 можна створювати не лише гладенькі відремонтовані поверхні. Коли поверхню бетонної конструкції поліпшують невеликими ділянками, розчиновій суміші Ceresit CD 23 за допомогою різних інструментів можна надати фактури, подібної до фактури бетону. Якщо ж ці роботи виконують на великих поверхнях, хоча й на окремих ділянках, для отримання рівномірної суцільної поверхні її вкривають тонким вирівнювальним шаром шпаклівки, для чого використовують матеріал Ceresit CD 24 (див. рис. 6.2, б). Шпаклівку наносять на зволожену основу шаром завтовшки 0,5 — 5 мм. Після затверднення матеріалу Ceresit CD 24 на нього наносять (за сухої погоди) захисний шар, призначений також для затримання процесу подальшої карбонізації (див. рис. 6.2, в).

Улаштування захисних покриттів будівельних залізобетонних конструкційУлаштування захисних покриттів будівельних залізобетонних конструкцій


Рис. 6.2. Етапи вирівнювання і захисту поверхні:

a — влаштування рівномірної фактури поверхні за допомогою дрібнозернистої ремонтної суміші;

б — високоякісна підготовка основи; в — улаштування захисного покриття для зупинення процесу карбонізації


7. Гідрофобізація будівельних залізобетонних конструкцій


Ефективним видом захисту бетону від зволоження водою і водними розчинами є гідрофобізація його поверхні. Матеріали, які використовують для гідрофобізацп, називають гідрофобізаторами. Як такі використовують різні поліорганосилоксани: рідини (поліметилгідридсилокеани), алкілсиліконати лужних металів, смоли (поліметилфеніл- і поліметилсилокеани), а також композиції на їх основі та еластомери.

У процесі гідрофобізаціі утворюється тонка плівка, в якій силоксановий зв'язок силіцій — кисень спрямований до поверхні цементного каменю бетону, а органічний радикал — у протилежний бік. Така орієнтація і забезпечує водовідштовхування.

Гідрофобізацію застосовують тоді, коли треба запобігти руху вологи або агресивної розчинової суміші, капілярному підсмоктуванню їх і накопиченню солей у тілі бетону.

Если Вам нужна помощь с академической работой (курсовая, контрольная, диплом, реферат и т.д.), обратитесь к нашим специалистам. Более 90000 специалистов готовы Вам помочь.
Бесплатные корректировки и доработки. Бесплатная оценка стоимости работы.

Поможем написать работу на аналогичную тему

Получить выполненную работу или консультацию специалиста по вашему учебному проекту

Похожие рефераты: