Доходи і видатки митної установи

Размещено на /

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ЕКОНОМІЧНА СУТНІСТЬ ДОХОДІВ ТА ВИДАТКІВ БЮДЖЕТНОЇ УСТАНОВИ

1.1 Поняття, склад та класифікація доходів бюджетної установи

1.2 Економічна природа видатків та їх класифікація

1.3 Порядок складання, розгляду та затвердження кошторису доходів та видатків бюджетної установи

РОЗДІЛ 2. ОБЛІК ТА КОНТРОЛЬ ДОХОДІВ І ВИДАТКІВ СУМСЬКОЇ МИТНИЦІ

2.1 Основні фінансово-економічні показники діяльності Сумської митниці

2.2 Облік доходів загального фонду на митниці

2.3 Облік доходів спеціального фонду на митниці

2.4 Облік видатків загального та спеціального фондів Сумської митниці

2.5 Облік результатів виконання кошторису на митниці

2.6 Контроль за виконанням кошторису доходів та видатків митної установи

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ

ВСТУП

Важливу роль в управлінні бюджетними коштами виконує система бухгалтерського обліку та фінансової звітності бюджетів усіх рівнів, насамперед, державних та місцевих бюджетів як найчисельнішої ланки вітчизняної бюджетної системи. Загальноприйнятим є теоретичне положення про пріоритетну роль держави не тільки у фінансовому забезпеченні, а й в активному регулюванні нею механізму надання певних послуг з метою досягнення оптимізації різних джерел фінансування. Проблема ефективного використання фінансових ресурсів повною мірою стосується митних установ, а в цілому Державну митну службу України. При розробці механізму сучасних фінансово-економічних відносин митних установ – в нинішніх умовах суттєвим є питання формування, розподілу і використання фінансових ресурсів, важливою складовою яких є кошти загального та спеціального фондів.

За цих умов розвиток теорії та практики використання обліку доходів та видатків на митниці набуває особливої актуальності .

Дослідженням питань обліку доходів та видатків присвячені роботи: Л.Гуцайлюк, Р.Джоги, С.Зубілевич, Л.Кіндрацької, М.Лучка, С.Свірко, М.Чумаченка та інших. Не дивлячись на розробку низки теоретичних і практичних положень щодо формування і виконання місцевих та загальних бюджетів, недостатньо уваги приділяється проблемам бухгалтерського обліку та звітності про доходи та видатки на митниці.

Питання вдосконалення обліку доходів та видатків набувають особливої актуальності з огляду на поширення ринкових відносин у бюджетну сферу України та реформування вітчизняної облікової системи.

Не дивлячись на оновлення нормативної бази та наукові розробки, залишаються нерозв’язаними проблеми обліку доходів і видатків найчисельнішої ланки місцевих бюджетів, а саме коштів спеціального фонду, тобто облік доходів та видатків бюджетів і кошторисів установ, які отримують кошти бюджетів цього рівня.

Безпосередня участь митних установ у процесі виконання бюджетів зумовлює посилену увагу до їх фінансово-господарської діяльності загалом та ведення бухгалтерського обліку, зокрема. Облік на митниці стає невід’ємною стадією процесу виконання бюджетів, а, отже і засобом обслуговування бюджетної системи.

В умовах сьогодення видатки відіграють значну роль в фінансово-господарській діяльності митниці. Це пов’язано з тим, що жодна митна установа і навіть інша юридична особа не може уникнути зазначеного об’єкту обліку. Крім того, видатки беруть безпосередню участь у визначенні як результатів виконання кошторисів так і результатів виконання бюджетів шляхом співставлення їх з доходами.

Реформування облікової системи доходів і видатків митних установ України суттєво змінює організацію і порядок контролю бюджетів. Розширення номенклатури доходів, видатків, активів і зобов’язань бюджетів призвело до збільшення кола об’єктів контролю, що вимагає відповідних методик контролю доходів і видатків . Особливо важливо у цьому зв’язку забезпечити прозорість та достовірність облікової інформації про доходи і видатки державних бюджетів України.

Важливість вирішення зазначених питань за сучасних економічних умов зумовила вибір теми випускної роботи та свідчить про її актуальність.

Метою випускної роботи бакалавра є обґрунтування пропозицій щодо вдосконалення методики бухгалтерського обліку доходів та видатків загального (державного) та спеціального фонду на Сумській митниці.

Відповідно до поставленої мети, визначено основні завдання, спрямовані на її досягнення:

- визначити економічний зміст понять “доходи бюджету” та “видатки бюджету”;

- розглянути класифікацію доходів і видатків бюджетної установи;

- дослідити порядок складання , розгляду та затвердження кошторису доходів та видатків бюджетної установи;

- дослідити основні показники фінансово-господарської діяльності митниці, а саме витрати державного бюджету на утримання митниці, доходи державного бюджету та економічну ефективність роботи митниці;

- дослідити облік доходів і видатків митної установи;

- дослідити здійснення зовнішнього та внутрішнього контролю за виконанням кошторису доходів та видатків митної установи.

Об’єктом дослідження є доходи та видатки митної установи, здійснені в результаті її діяльності та контроль за їх виконанням.

Предметом дослідження є саме облік доходів та видатків Сумської митниці.

Методологічною основою дослідження є положення діалектичного методу пізнання економічних явищ і процесів. Використані методи індукції та дедукції (при вивченні сутності та класифікації доходів і видатків бюджету) та системного аналізу (при аналізі проблем обліку доходів і видатків). Застосовувались прийоми статистичного і порівняльного аналізу, опрацювання нормативно-законодавчих актів, періодичних видань літературних джерел. Інформаційною базою проведеного дослідження послужили показники виконання бюджетів України за доходами і видатками, зведеного бюджету Сумської митниці.

Випускна робота бакалавра складається з вступу, 2 розділів, висновків, списку літературних джерел та додатків.

Робота подана на 72 сторінках комп’ютерного тексту, містить 4 таблиці, 7 рисунків і 6 додатків. Список літературних джерел включає 30 найменувань.

РОЗДІЛ 1. ЕКОНОМІЧНА СУТНІСТЬ ДОХОДІВ ТА ВИДАТКІВ МИТНОЇ УСТАНОВИ

1.1 Поняття, склад та класифікація доходів бюджетної установи

Доходи бюджету - це усі податкові, неподаткові та інші надходження на безповоротній основі, справляння яких передбачено законодавством України (включаючи трансферти, дарунки, гранти).

Згідно з Бюджетним кодексом України доходи бюджету й бюджетних установ поділяються на доходи загального фонду та доходи спеціального фонду. Загальний фонд бюджету охоплює всі доходи бюджету, крім тих, що призначені для зарахування до спеціального фонду. На рівні бюджетних установ до доходів загального фонду належать кошти, які надходять із загального фонду бюджету для виконання бюджетними установами своїх основних функцій.

До доходів спеціального фонду бюджету належать власні надходження бюджетних установ. Спеціальний фонд бюджетної установи — це кошти, які надходять із конкретною метою і використовуються на відповідні видатки за рахунок цих надходжень. Доходи спеціального фонду бюджетної установи складаються із власних надходжень бюджетних установ і доходів за іншими надходженнями спеціального фонду. Постановою Кабінету Міністрів України від 17.05.2002 №659 затверджено Перелік власних надходжень бюджетних установ, вимоги щодо їх утворення та напрямки використання [1, с.26]. Власні надходження бюджетних установ — це кошти, одержані бюджетними установами від надання послуг, виконання робіт, реалізації продукції чи здійснення іншої діяльності, з виконання окремих доручень, а також як гранти та дарунки (благодійні внески).

Власні надходження бюджетних установ поділяються на дві групи, кожна з яких формується за підгрупами.

1. Плата за послуги, що надаються бюджетними установами. Цю групу утворюють надходження від плати за послуги, що надаються бюджетними установами згідно із законами України та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України. Вони мають постійний характер і обов’язково плануються в надходженнях бюджету. Група містить такі підгрупи.

Плата за послуги, що надаються бюджетними установами згідно з функціональними повноваженнями.

Сюди належать кошти бюджетних установ, що надійшли як плата за послуги, надання яких пов'язане з виконанням основних функцій і завдань бюджетної установи, наприклад плата за навчання у вищих навчальних закладах; плата за надання інформаційних, рекламних та поліграфічних послуг; вхідна плата до музеїв, виставок, картинних галерей, планетаріїв, заповідників; кошти, одержані установами ветеринарної медицини від проведення терапевтичних, хірургічних, акушерсько-гінекологічних, протиепізоотичних, санітарно-гігієнічних заходів; плата за медичне обслуговування осіб у спеціалізованих прийомних відділеннях закладів охорони здоров'я тощо.

1.2 Кошти, що отримуються бюджетними установами від господарської чи виробничої діяльності

Сюди належать, наприклад, надходження від господарсько-виробничої діяльності допоміжних, навчально-допоміжних підприємств і господарств, що відповідають профілю роботи установи й передбачені положенням про цю установу; кошти, які одержуються згідно з договорами на виконання науково-дослідних, дослідно-конструкторських робіт та спеціальних робіт; кошти, що надійшли до установи від підприємств, організацій та фізичних осіб за виконану їхнім контингентом роботу (хворими, студентами та ін.) та від праце використання спецконтингенту, квартирна плата та плата за гуртожиток тощо [10].

1.3 Плата за оренду майна бюджетних установ

Бюджетні установи отримують у повному обсязі орендну плату від експлуатації будівель і приміщень, основних засобів, що безпосередньо їм належать.

1.4 Кошти, що отримуються бюджетними установами від реалізації майна

Сюди входять кошти бюджетних установ, отримані від реалізації необоротних активів (крім будівель і споруд) та інших матеріальних цінностей (зокрема списаних), за здані у вигляді брухту й відходів чорні, кольорові метали, дорогоцінні метали ,дорогоцінне каміння в розмірах, що згідно із законодавством залишаються в бюджетної установи.

Надходження перших двох підгруп мають формуватися за видами, визначеними в переліках платних послуг, що затверджуються Кабінетом Міністрів України у відповідній галузі.

2. Інші джерела власних надходжень бюджетних установ.

Цю групу утворюють надходження бюджетних установ на виконання окремих доручень, а також гранти, дарунки (благодійні внески). Вони не мають постійного характеру та плануються у випадках, що попередньо обумовлені (або за вже укладеними угодами, зокрема міжнародними планами проведення централізованих заходів тощо) [22, c.32].

Ця група містить такі підгрупи.

2.1. Гранти та дарунки.

До грантів належать фінансові ресурси, що надаються на безповоротній основі та спрямовуються на реалізацію цілей, визначених програмою надання гранту, проектом міжнародної технічної допомоги. Це дарунки, благодійні внески від спонсорів і меценатів, а також усілякі пожертви.

Порядок отримання гуманітарної допомоги та благодійних (добровільних) внесків і пожертвувань від юридичних і фізичних осіб регулюється Законом України “Про гуманітарну допомогу" від 22.10.99 № 1192 [3].

2.2. Кошти, що отримуються на виконання окремих доручень від підприємств, організацій чи фізичних осіб.

Це, наприклад, кошти для проведення розрахунків з молодими фахівцями, на виплату стипендій студентам, матеріальної допомоги та доплат до державних стипендій за рахунок замовників, на придбання методичної літератури й навчальних посібників для студентів заочної форми навчання; добровільні компенсації хворих за надані їм медичні послуги лікувально- та санітарно-профілактичними закладами; кошти, одержані закладами охорони здоров'я за медичну допомогу громадянам, надану відповідно до договору добровільного медичного страхування; отримання страхових сум у разі настання страхового випадку; інші кошти, які установи отримують від підприємств, установ, організацій і приватних осіб для виконання окремих доручень [22, с.34]. Схему класифікації доходів бюджетної установи наведено на рис.1.1.

плату за послуги

Рис.1.1. Класифікація доходів бюджетних установ

2.3. Кошти, що отримуються від інших бюджетних установ.

Це кошти, які відповідно до рішень Уряду або календарних планів проведення централізованих заходів (чи інших документів) перераховуються від однієї бюджетної установи до іншої бюджетної установи з певною метою із загального фонду до спеціального фонду бюджету (або в межах спеціального фонду).

Доходи за іншими надходженнями спеціального фонду охоплюють надходження, які надійшли за розподілами головних розпорядників коштів з урахуванням грошових коштів у дорозі, а також коштів, які надходять безпосередньо на спеціальні реєстраційні рахунки бюджетних установ за іншими надходженнями спеціального фонду бюджету [10].

1.2 Економічна природа видатків та їх класифікація

Безпосередня участь бюджетних установ у процесі виконання бюджетів зумовлює посилену увагу до їх фінансово-господарської діяльності загалом та ведення бухгалтерського обліку, зокрема. Бухгалтерський облік в бюджетних установах стає невід’ємною стадією процесу виконання бюджетів, а, отже і засобом обслуговування бюджетної системи. Процеси реформування Бюджетної системи України, вимагають удосконалення бухгалтерського обліку у бюджетних установах як сукупності окремих облікових об’єктів. Дана стаття присвячена обліку та аналізу видатків, як найважливіших об’єктів обліку, що беруть безпосередню участь у стадіях бюджетного процесу. Отже, дослідження обліково-аналітичних аспектів даного облікового об’єкту на сьогодні є вкрай актуальним.

В умовах сьогодення видатки відіграють значну роль в фінансово-господарській діяльності бюджетних установ. Це пов’язано з тим, що жодна бюджетна установа і навіть інша юридична особа не може уникнути зазначеного об’єкту обліку. Крім того, видатки беруть безпосередню участь у визначенні як результатів виконання кошторисів так і результатів виконання бюджетів шляхом співставлення їх з доходами.

В умовах переходу до економіки з ринковими механізмами бюджетні відносини є основним інструментом регулювання соціально-економічних процесів. Це зумовлено тим, що бюджет якраз і є тим інструментом, за допомогою якого здійснюється регулювання економічних процесів, чого не можна досягти іншими методами, в тому числі суто ринковими [19, с.15].

Посилення функцій, що виконуються бюджетом потребує вдосконалення управління його доходною і видатковою частинами. Видаткова частина державного бюджету - це фінансовий сценарій розвитку України, який тісно пов'язаний з реальним станом економіки. Через видаткову частину державного бюджету фінансові засоби перерозподіляються між галузями економіки держави, її регіонами. Видатки Державного бюджету - це економічні стосунки, що виникають у зв'язку з розподілом фонду грошових коштів держави та його використанням за галузевим, територіальним чи цільовим призначенням. Призначення видатків - задоволення найбільш важливих суспільних потреб у розвитку економіки та соціальної сфери, які визначають матеріальний та культурний рівень життя країни [19, с. 18].

Видатки бюджетних установ, які вони здійснюють у процесі надання нематеріальних послуг, за економічним змістом відрізняються від витрат госпрозрахункових підприємств та організацій. Під видатками розуміють державні платежі, які не підлягають поверненню, тобто такі платежі, які не створюють і не компенсують фінансові вимоги [24, с. 14].

Тлумачення терміну „видатки" протягом розвитку набувало різного змісту. Зупинимось на окремих визначеннях:

Видатки - один з найважливіших показників фінансово-господарської діяльності бюджетних установ. Вони є основою для визначення результатів виконання кошторису доходів і видатків, його аналізу з метою виявлення внутрішніх резервів [16, с.35].

Видатки бюджетних установ є централізованими видатками, оскільки здійснюються за рахунок коштів відповідного бюджету (державного або місцевого)

Видатки бюджету - це прямі цільові витрати держави, що забезпечують її безперебійне функціонування і відображають економічні відносини, що пов'язані з розподілом і перерозподілом частини національного доходу, яка концентрується у бюджеті [20, с.15].

В даний час поняття „видатки” конкретизоване у бюджетному кодексі, їх слід визнавати як кошти, спрямовані на здійснення програм та заходів, передбачених відповідним бюджетом, за винятком коштів на погашення основної суми боргу та повернення надміру сплачених до бюджету сум [1, с.28].

Науковець Лондаренко О.О. В своїй статті “Економічна природа видатків та її вплив на обліково-аналітичні аспекти” виділяє видатки бюджету - як прямі цільові витрати держави, що забезпечують її безперебійне функціонування і відображають економічні відносини, що пов'язані з розподілом і перерозподілом частини національного доходу, яка концентрується у бюджеті. В даний час поняття „видатки" конкретизоване у бюджетному кодексі, їх слід визнавати як кошти, спрямовані на здійснення програм та заходів, передбачених відповідним бюджетом, за винятком коштів на погашення основної суми боргу та повернення надміру сплачених до бюджету сум.

Порядок витрачання коштів із бюджетів усіх рівнів в установах, що фінансуються чи отримують кошти бюджетів, відповідно до Бюджетного Кодексу, встановлюється Державним казначейством України. Ним же визначаються всі процедури щодо цього процесу: розподіл прав, обов’язків та відповідальності між розпорядниками, одержувачами бюджетних коштів та іншими клієнтами органів Державного казначейства в процесі виконання державного бюджету за видатками. Під видатками розуміють державні платежі, які не підлягають поверненню, тобто такі платежі, які не створюють і не компенсують фінансові вимоги. Видатки — один з найважливіших показників фінансово-господарської діяльності бюджетних установ. Вони є основою для визначення результатів виконання кошторису доходів і видатків, його аналізу з метою виявлення внутрішніх резервів.

Контрольна функція обліку потребує такої його побудови, яка б забезпечувала отримання різнобічної інформації про видатки залежно від місця й часу їх виникнення.

Науковець В. Т. Александров у посібнику “Планування, облік, звітність, контроль у бюджетних установах, державне замовлення та державні закупівлі” виділяє видатки - один з найважливіших показників фінансово-господарської діяльності бюджетних установ. Вони є основою для визначення результатів виконання кошторису доходів і видатків, його аналізу з метою виявлення внутрішніх резервів .

Видатки, здійснювані за рахунок загального фонду бюджету, називаються видатками загального фонду, а здійснювані за рахунок спеціального фонду — видатками спеціального фонду. Обидва види видатків суворо плануються в кошторисі, а бухгалтерський облік цих видатків ведеться роздільно на окремих рахунках [20, c.19].

Зауважимо, що видатки бюджету на утримання бюджетних установ не завжди збігаються з видатками самих установ. Так, розмір грошових коштів, перерахованих постачальникам матеріалів, характеризує суму видатків бюджету, але для установи — це зміна складу активів без реальних видатків коштів. Виходячи з двоїстості характеру видатків бюджетних установ, вони поділяються на касові та фактичні. Побудова бухгалтерського обліку видатків здійснюється залежно від чинної їх класифікації (рис.1.2).

Рис.1.2. Класифікація видатків бюджетних установ

Науковець Сушко Н. М. в своїй статті “Роз'яснення щодо застосування економічної класифікації видатків бюджету” виділяє видатки як - це державні платежі, які не підлягають поверненню. Вони бувають відплатними, тобто здійсненими в обмін на товар чи послугу, або невідплатними (односторонніми). Категорія видатків не включає платежі в рахунок погашення державного боргу, які класифікуються як фінансування. Видатки бюджету за економічною класифікацією групуються в єдині блоки і поділяються на поточні і капітальні [24, c.8].

Касовими видатками вважаються всі виплати, здійснені з поточних чи реєстраційних рахунків як готівкою, так і шляхом безготівкових перерахувань. Повернення грошових коштів на рахунки приводить до відновлення, тобто зменшення касових видатків. Основним завданням обліку касових видатків є забезпечення контролю за цільовим витрачанням бюджетних коштів відповідно до кошторисних асигнувань. Фактичні видатки — це дійсні, кінцеві видатки установи, оформлені відповідними документами, разом із видатками за неоплаченими рахунками кредиторів, за нарахованою, але не виплаченою заробітною платою і стипендіями [20, с.24].

Ці видатки відображають фактичне виконання норм, затверджених кошторисом, вони є показником кінцевого виконання кошторису установи, тому в разі виконання планового обсягу робіт вони мають відповідати сумам асигнувань за кошторисом.

Фактичні видатки, як правило, не збігаються з касовими ні в часі, ні в сумі. Якщо частина грошових коштів на рахунках у банку чи в казначействі обертається на поповнення запасів матеріалів, перебуває в розрахунках (дебіторська заборгованість), залишається невитраченою у вигляді підзвітних сум і готівки в касі або використовується на погашення раніше виниклої кредиторської заборгованості, то фактичні видатки менші за касові. Якщо установа має у своєму розпорядженні запаси матеріалів, то фактичні видатки на здійснення планового обсягу робіт можуть перевищувати касові, бо витрата матеріалів не спричинюється до зменшення грошових коштів на рахунках [16, с.37].

Якщо кошти, отримані з банку чи казначейства, витрачено за прямим призначенням відповідно до кошторису, наприклад видатки за електроенергію, газ, воду, телефон, поточний ремонт та інші послуги, то фактичні видатки збігаються з касовими. Такі видатки називаються прямими.

Бюджетна класифікація є необхідним елементом для здійснення контролю за фінансовою діяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших розпорядників бюджетних коштів, проведення необхідного аналізу за організаційними, функціональними й економічними категоріями видатків, забезпечення загальнодержавної та міжнародної порівнянності бюджетних показників. Складання проектів бюджетів, зіставлення видатків за однотипними установами, які фінансуються із бюджету, визначення рівнів видатків за ними, аналіз бюджетів за кілька років - ось тільки найважливіші моменти використання бюджетної класифікації.

Економічна класифікація несе значне організаційне навантаження: створюються умови для використання єдиних підходів до аналізу звітних даних і щодо виконання бюджетів, і щодо кошторисів доходів і витрат розпорядників бюджетних коштів. На її підставі здійснюється ідентифікація платежів, отож вона виконує функцію інтегрування економіки України до світової.

Економічна класифікація спрощує процедуру осмислення бюджетного процесу і врешті побудову методики бухгалтерського обліку операцій, відбиває концептуальні підходи Уряду до бюджетної політики, надає можливість аналізувати Закон України про Держаний бюджет.

Коди функціональної, відомчої та програмної класифікації виступають одним із основних реквізитів облікових регістрів, слугуючи потребам обліку видатків на рівні бюджету. Економічна класифікація використовується при плануванні та обліку видатків безпосередньо бюджетних установ, тобто є складовою системи планування та обліку виконання кошторису доходів і видатків [19, с.21].

Фінансування бюджетних установ здійснюється за певними принципами, які надалі слід врахувати в процесі формування методики та організації обліку видатків.

Економічна класифікація видатків бюджету забезпечує чітке розмежування видатків бюджетних установ та одержувачів бюджетних коштів за економічними ознаками з детальним розподілом коштів за їх предметними ознаками (заробітна плата, нарахування, всі види господарської діяльності, виплати населенню, що іменуються як трансферти населенню, та інші категорії). Такий розподіл дає можливість виділити захищені статті бюджету та забезпечити єдиний підхід до всіх отримувачів з точки зору виконання бюджету.

Видатки одержувачів бюджетних коштів здійснюються за такими кодами економічної класифікації видатків:

Поточні видатки:

-1171 “Дослідження і розробки, окремі заходи розвитку по реалізації державних (регіональних) програм”;

-1172 “Окремі заходи по реалізації державних (регіональних) програм, не віднесені до заходів розвитку”;

-1310 “Субсидії та поточні трансферти підприємствам (установам, організаціям)”;

Капітальні видатки:

-2410 “Капітальні трансферти підприємствам (установам, організаціям)”.

Розглянемо склад статей економічної класифікації видатків:

- Поточні видатки(1000)

- Видатки на товари і послуги(1100)

- Оплата праці працівників бюджетних установ(1110) [24, с. 5].

Ця категорія містить:

- код 1111 “Заробітна плата”. До цієї статті належать видатки на виплату основної та додаткової заробітної плати за встановленими окладами, ставками чи розцінками всім штатним працівникам; оплату праці за трудовими угодами; надбавку за вислугу років; доплату за ранг, надбавки та доплати обов'язкового характеру (оплати нічних змін, позаурочних; за науковий ступінь, за використання в роботі знання іноземних мов тощо); надбавки, що мають стимулюючий характер; премії (усі види преміальних виплат); щомісячну довічну плату науковцям; матеріальну допомогу.

- код 1112 “Грошове утримання військовослужбовців”, зокрема основні та додаткові види грошового забезпечення військовослужбовців та осіб рядового й начальницького складу органів внутрішніх справ;

- код 1113 “Виплати з тимчасової непрацездатності за перші п'ять робочих днів непрацездатності працівників”.

Нарахування на заробітну плату (код 1120). Ця категорія охоплює нарахування бюджетних установ на фонд оплати праці працівників, зокрема:

Придбання предметів постачання і матеріалів, оплата послуг та інші видатки (код 1130). Ця категорія містить:

Код 1131 “Предмети, матеріали, обладнання та інвентар”. До цієї статті належать видатки:

- на придбання предметів, матеріалів, обладнання та інвентарю, включаючи канцелярське, креслярське, письмове приладдя та матеріали;

- виготовлення та придбання бухгалтерських, статистичних бланків, відомостей, а також класних журналів, бланків дипломів, свідоцтв, медалей, нагрудних знаків, грамот та іншої документації для навчальних закладів;

- придбання чи передплату періодичних, довідкових, інформаційних видань, підручників;

- придбання матеріалів та інвентарю для господарським щіток, мастики, мийних засобів, електричних лампочок і санітарно-гігієнічне обслуговування контингенту, який обслуговується медичними, соціально-реабілітаційними установами, військовослужбовців строкової служби;

- придбання аптечок та їх поповнення, якщо в цій установі немає медичного кабінету чи пункту та інше [16, c.40].

Код 1132 “Медикаменти і перев’язувальні матеріали”. До цієї статті належать видатки:

- проведення діагностичних тестів;

- придбання вітамінів, вакцин, сироватки, дезинфікаційних засобів, плівок для рентгенівських знімків, матеріалів для проведення аналізів;

- оплату донорів;

- придбання крові для переливання;

- придбання дрібного медичного інвентарю (термометри, ланцети, пінцети, голки тощо).

Код 1133 “Продукти харчування”. До цієї статті належать видатки на придбання продуктів харчування в лікувально-профілактичних установах, будинках-інтернатах, загальноосвітніх навчальних закладах, дитячих будинках, дитячих дошкільних установах, профтехучилищах, вищих навчальних закладах та інших установах і організаціях, а також видатки на безплатне дитяче харчування дітей віком до одного року. До цієї статті належать також видатки на спеціальне харчування осіб, які працюють у шкідливих умовах праці, на продуктові пайки й компенсації за продуктові пайки.

Код 1134 “М’який інвентар та обмундирування”. Ця стаття містить видатки на придбання постільної білизни, спецодягу, одягу, обмундирування, спортивного одягу, захисного одягу, захисного і спеціального взуття, штор і занавісок, а також видатків на компенсацію за речове забезпечення відповідно до затверджених нормативів.

Код 1135 “Оплата транспортних послуг та утримання транспортних засобів”[16, с.46].

До цієї статті належать видатки:

- на утримання транспортних засобів і оплату транспортних послуг (зокрема видатки на утримання транспорту, придбання паливно-мастильних матеріалів, капітальний і поточний ремонт автомобілів і транспортних засобів, планово-технічне обслуговування, придбання запасних частин);

- страхування автомобіля, оплату дорожнього збору, проїзд по платних дорогах (тунелях), оформлення прав водіїв, технічний догляд транспортного засобу. Видатки з найму транспорту для будівельних робіт і капітального ремонту будинків відносяться до капітального будівництва й капітального ремонту.

Код 1136 “Оренда та експлуатаційні послуги”. До цієї статті належать видатки, пов'язані з оплатою орендної плати за взяте в оренду приміщення, обладнання і т. ін.

Код 1137 “Поточний ремонт обладнання, інвентарю та будівель; технічне обслуговування обладнання”. До цієї статті належать видатки, пов’язані з проведенням поточного ремонту обладнання, інвентарю, будинків, споруд, приміщень, які перебувають на балансі та орендованих, з технічним обслуговуванням комп’ютерної, розмножувальної й медичної техніки, а також видатки, пов’язані з придбанням будівельних матеріалів для поточного ремонту приміщень.

Код 1138 “Послуги зв’язку”. До цієї статті належать видатки, пов’язані з оплатою послуг зв’язку (абонентська плата за телефон, міжміські та міжнародні розмови, факсимільний зв’язок, електронну пошту), оплата всякого роду поштових відправлень (телеграм, листів, бандеролей та ін.), видатки на обслуговування й утримання внутрішнього телефонного зв’язку.

Код 1139 “Оплата інших послуг та інші видатки”. Ця стаття охоплює:

- оплату з питань бухгалтерського обліку й аудиту, юридичних послуг, інформаційно-довідкових послуг, консультативних послуг, страхування власних і орендованих приміщень згідно з чинними законодавчими й нормативними актами, медичного страхування;

- видатки на відомчу і протипожежну охорону;

- видатки на утримання в чистоті будинків, дворів, дезінфекцію, технічне обслуговування обладнання;

- видатки на проведення заходів з охорони праці та техніки безпеки;

- видатки, пов'язані з поліграфічними роботами (виготовлення рекламних буклетів, візиток, запрошень, посвідчень, інформаційних бюлетенів, видання книг, довідників і т. ін.);

Видатки на відрядження (код 1140). До цієї категорії належать видатки, пов’язані з оплатою:

- проїзду, добових, квартирних на час службового відрядження;

- підйомних, проїзду, добових під час переміщення працівників;

- сесійні виїзди народних суддів; відряджень на курси і в навчальні заклади на сесію, семінари, наради, конференції та інші видатки на відрядження, які відшкодовуються за рахунок бюджетних коштів у випадках, передбачених законодавством, а також:

- видатки на придбання службових проїзних квитків і оплату проїзду за маршрутними листками;

- надбавки до заробітної плати, які виплачуються окремим категоріям працівників замість видатків на відрядження (добових, квартирних) у випадках, передбачених законодавством;

- видатки на відрядження працівників бюджетних установ на сесії, наради, з'їзди наукового характеру, а також усякого роду поїздки з науковою метою, відрядження викладачів і т. ін. [5].

Матеріали, інвентар, будівництво, капітальний ремонт та заходи спеціального призначення, що мають загальнодержавне значення (код 1150). Ця категорія видатків містить витрати, пов'язані з придбанням товарів військового призначення, військової техніки, інвентарю як короткотермінового, так і довготривалого використання; з військовим будівництвом (крім соціально-культурного), а також видатки на мобілізаційну підготовку народного господарства та інші видатки спеціального призначення [11, с.233].

Оплата комунальних послуг